Профілактика захворювань сільськогосподарських тварин, Інфекційні, паразитарні та незаразні хвороби

9.  Профілактика захворювань сільськогосподарських тварин. Інфекційні, паразитарні та незаразні хвороби.

Мета роботи: ознайомитися із інфекційними, паразитарними та незаразними хворобами.

Сибірка. Хворіють усі свійські тварини (крім птиці) і люди. Зараження людей сибіркою може відбуватися при забої хворих тварин, розбиранні туш, а також при обробці сирого м'яса і сирих технічних продуктів забою, шкур, щетини.

Передзабійна діагностика цього захворювання дуже утруднена, оскільки клінічні симптоми бувають виражені недостатньо, а іноді відсутні зовсім. На м'ясопереробні підприємства іноді надходять тварини, що хворіють на абортивні і латентні форми сибірки. Рідше зустрічається карбункульозна форма сибірки. Карбункули найчастіше локалізуються на грудях, череві, вимені, але можуть зустрічатися і на інших частинах туші. При цій формі хвороби лімфатичні вузли, що збирають лімфу в ділянці, де є карбункул, збільшені, набряклі, з крапковими або смугастими крововиливами. В окремих лімфатичних вузлах, у селезінці та в інших органах патологічні зміни відсутні.

При септичній формі сибірки підщелепні лімфатичні вузли збільшені, гіперемійовані і пронизані крововиливами. Заглоткові і брижові лімфатичні вузли дифузно-забарвлені у темно-червоний колір. Селезінка нерідко буває збільшена, пульпа її розм'якшена. На нирках виявляються крововиливи. У свиней сибірка частіше проходить в ангінозній формі, при цьому в ділянці гортані і за ходом трахеї виявляються драглисті інфільтрати. Спостерігається також збільшення підщелепних і заглоткових лімфатичних вузлів. На ранніх стадіях захворювання уражується не весь лімфатичний вузол, а тільки частина його. Мигдалини бувають покриті блідо-жовтими кірками, під якими знаходиться змертвіла тканина.

Сибірку у великої рогатої худоби треба диференціювати від піроплазмозу, пастерельозу і емфізематозного карбункулу. При піроплазмозі у драглистих інфільтратах відсутні крововиливи; тканини бувають жовтяничне забарвлені, що майже ніколи не спостерігається при сибірці. При пастерельозі селезінка, як правило, не збільшена; драглисті інфільтрати звичайно локалізуються в ділянці верхньої третини шиї, а при сибірці—в ділянці підгруддя або черева. Емфізематозний карбункул великої рогатої худоби має деяку схожість з карбункульозною формою сибірки. Проте при емфізематозному карбункулі спостерігаються крепітуючі набряки з характерним вмістом специфічного неприємного запаху.

У свиней сибірку необхідно диференціювати від бешихи, чуми і пастерельозу. При бешисі свиней на відміну від локалізованих форм сибірки відсутні характерні набряки в ділянці глотки і гортані. При чумі свиней уражуються всі лімфатичні вузли, а при сибірці — регіонарні. При пастерельозі звичайно відсутні характерні зміни у тонких кишках і в мезентеріальних вузлах, які звичайно спостерігаються у свиней при кишковій формі сибірки. Крім того, при пастерельозі часто спостерігають серозно-фібринозну плевропневмонію. В разі сумнівів остаточний діагноз може бути поставлений бактеріоскопією або бактеріологічним дослідженням.

Якщо під час переробки тварин виявлено ознаки, підозрілі на сибірку, то негайно припиняють роботу забійного цеху, беруть проби із змінених органів або лімфатичних вузлів підозрілої туші і терміново передають у лабораторію для дослідження.

Туберкульоз, так само як і сибірку, діагностувати у боєнських умовах важко, оскільки клінічні симптоми захворювання не завжди бувають типовими. Різні патологоанатомічні зміни залежать від локалізації процесу, форми і ступеня ураження тих або інших органів. Туберкульоз може проходити у продуктивній і ексудативній формах. Для першої форми характерні щільні і нерідко звапнені туберкульозні вузлики, для другої — серозні або серозно-фібринозні запалення; в цьому випадку в уражених органах знаходять у більшій або меншій кількості ексудат і ділянки сирнистого переродження.

У великої рогатої худоби патологічні зміни знаходять частіше в легенях і бронхіальних лімфатичних вузлах. При огляді легень, уражених туберкульозом, виявляється на окремих ділянках бугриста поверхня. Розмір туберкульозних бугорків від сочевичної зернини до лісового горіха, на розрізі червонувато-сірого або жовтувато-сірого кольору. Іноді туберкульозні вогнища мають вигляд гнійних фокусів, оточених сполучною капсулою.

На ранніх стадіях туберкульозу на серозних покривах грудної і рідше черевної порожнини іноді спостерігається розростання пухкої сполучної тканини у вигляді щільних вузликів різної величини. Такі ураження мають назву перлинної хвороби.

У свиней ураження спостерігаються переважно у лімфатичних вузлах голови і кишечнику.

Для туберкульозу птиці є характерним виявлення в печінці, селезінці, кишечнику і кістковому мозку численних конгломерованих вузликів розміром від просяної зернини до лісового горіха. На розрізі вузлик містить суху або розм'якшену некротичну масу блідо-жовтого або жовтувато-коричневого кольору; зустрічаються вузлики без капсул. Патологічні зміни у печінці, селезінці і кишечнику птиці на початку захворювання ледве помітні, а при загостренні процесу уражені органи стають бугристими і щільними на дотик. Туберкульозні вузлики розміщуються поодиноко або групами у вигляді суцільних ділянок. Вузлики, що розростаються, призводять в окремих випадках до розриву печінки і селезінки. Кишки (переважно тонкі) уражуються як зсередини, так і зовні. Туберкульозні вузлики розміщуються у кишках поодиноко або у вигляді грон-конгломератів у підслизовій, слизовій і серозній оболонках. Такі самі вузли можуть зустрічатися і на брижі. При туберкульозі кісток уражуються головним чином трубчасті кістки. В цьому випадку в кістковому мозку виявляються множинні туберкули розміром від ледве помітних до горошини. На відміну від курей, у гусей і качок нерідко уражуються туберкульозом легені і плевра.