Альтруїзм можна розглядати як прояв героїзму хоча б з погляду на те, що дуже часто люи стають героями, захищаючи щось, не таке близьке собі, як близьке загалу. Героїзм є певною мірою альтруїстичним саме тому, що він є безкорисливим проявом вищого прагнення до дій і вчинків.
2.3. Альтруїзм і самогубство
Альтруїстичний суїцид пов’язаний із соціальною інтеграцією. Якщо егоїстичне самогубство здійснюється за відсутності сенсу життя, то альтруїстичне вмотивоване сенсом існування груп, суспільства, з якими ідентифікує себе індивід. Сповене страждань життя альтруїстично налаштованої людини набуває для неї високого сенсу, є відповідальним, самовідданим служінням, турботою, дієвим виявом любові, якщо після її смерті залишиться жити те, що для неї безмежно дороге, священне. Альтруїстичний суїцид є самопожертвою задля захисту інтересів своєї групи (японські пілоти-камікадзе, які наприкінці Другої світової війни свідомо йшли на смерть, таранячи ворожі кораблі).
Серед дослідників побутує твердження, що такий героїчний, жертовний, альтруїстичний суїцид можливий у стані стенічного афекту і звуження свідомості. Але цілком пояснити альтруїстичне самогубство хворобливим станом психіки не вдалось нікому, оскільки здебільшого йому передує тривале духовне становлення психічно сильної особистості, її глибока ідентифікація з групою, емоційно та раціонально виважений духовно-ціннісний вибір сенсу життя. Самопожертва є піковим моментом такого життєвого шляху. Так, прагнення свободи, справедливості, честі для своєї групи переважає страх неминучої смерті.
Іноді в подібних ситуація хворобливо марнославна особа прагне лаврів мученика. Однак і це не змінює психологічного ядра героїчної альтруїстичної мотивації, адже ці лаври самогубець залишає групі, ставлення якої для нього дорожче, ніж власне фізичне існування. Це хоч певною мірою марнославний, але альтруїстичний героїзм.
Трапляється і конформістське, мазохвстське альтруїстичне самогубство, через страх перед групою, її осудом, санкціями. Осуд і санкції виявляються страшнішими, ніж принесення в жертву групі своє життя. Деспотичне, репресивне суспільство вимагає від особистості повного самозречення, надальтруїзму щодо своїх інтересів. Страх перед його жорстокістю робить психіку суб’єкта-конформіста нечутливою до голосу індивідуалізму, піддатливою суспільним навіюванням, зокрема й тим, що орієнтують на беззастережне жертвування своїм життям.
Демократичне суспільство звільняє особистість від репресивного впливу, що пробуджує не лише моральність, одухотворену високими цінностями особистісну відповідальність, свободу думки і вчинку, але й егоїстичні тенденції, індивідуалізм, які роблять вразливішою нервову систему і психіку індивіда.[20, с.27-28]
Альтруїстичне самогубство спрямоване на захист чогось значно масштабнішого ніж власне життя.
2.4. Альтруїзм як подолання егоїзму
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.