Альтруїзм і егоїзм- основні критерії моралі, страница 2

альтруїстично-егоїстична спрямованість особистості, альтруїзм і егоїзм як домінуючі принципи етики.

Предмет дослідження:

прояв альтруїзму-егоїзму у структурі особистості, теоретико-етичні засади та моральні підстави альтруїзму та егоїзму

Мета і завдання дослідження:

Виходячи з актуальності теми, спираючись на праці попередніх дослідників, а також  враховуючи недостатній ступінь її розробки у вітчизняній науці, мета роботи полягає у комплексному етико-філософському аналізі сутності альтруїзму й егоїзму та у визначенні динаміки прояву відповідних позицій у поведінці особистості.

Відповідно до поставленої мети сформульовано конкретні дослідницькі завдання:

1.  простежити динаміку розвитку альтруїзму і егоїзму в історії етичних вчень;

2.  визначити цільову спрямованість особистості з різними позиціями;

3.  обґрунтувати інструментарій, який дозволить диференціювати альтруїстично-егоїстичну поведінку особистості;

4.  з’ясувати механізм змін альтруїстично-егоїстичних позицій особистості.

Теоретико-методологічна основа досліджень:

Для розв’язання поставлених завдань та перевірки гіпотез були використані такі методи: теоретичний аналіз філософської, етичної та психологічної літератури з проблеми дослідження, а також систематизація та узагальнення попередніх досліджень. Важливими є загальнонаукові та філософські принципи системності, причинності, світоглядного плюралізму, що дозволяють уникнути однобічності, спрощення, і уможливлюють об’єктивний аналіз альтруїзму і егоїзму в етико-філософському контексті.

РОЗДІЛ 1. ЕГОЇЗМ ТА АЛЬТРУЇЗМ В ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ ЕТИЧНИХ УЧЕНЬ.

1.1. Альтруїзм і егоїзм – основні критерії моралі в  історії.

Поняття альтруїзму і егоїзму як конкретного втілення добра і, можливо, зла достатньо актуальні в суспільній свідомості. Термін «альтруїзм» (фр.altruisme від лат.alter – інший) вперше ввів у обіг один із засновників соціології Оґюст Конт. В розумінні О. Конта даний термін протиставлявся вже існуючому терміну «егоїзм». Поняття діючого добра було відомо давно, і воно виражалося словами «доброзичливість», «милосердя», «турбота», «симпатія», «людяність» та ін. Поняття, близьке до альтруїзму, зустрічається ще у Біблії, коли мова йде про любов до ближнього. О. Конт виразив альтруїзм в принципі «Живи для інших». Поняття альтруїзму пройшло всебічну «експертизу» в працях багатьох філософів Нового часу. Турбота про іншу людину в ньому стала настільки яскраво вираженою, що навіть викливкала побоювання теологів: головне, щоб людина не забула про Бога. Принцип альтруїзму за Контом видозмінювався і набував інших формулювань, наприклад «Допомагай ближнім», «Живи і дай жити іншим», «Живи і допомагай жити іншим». В ХІХ ст. під впливом утилітаризму альтруїзм розумівся як обмеження особистих інтересів, а в деяких інтерпритаціях – саме суспільних інтересів. [17, с.327-328]

Як потреба, що втілена у стосунках людей, альтруїзм є поняттям значно ширшим ніж повага, тому що забороняє відношення до інших як до способу досягнення власних цілей. Так само альтруїзм є ширшим за принцип справедливості, що забороняє ущемлення інтересів іншого і зобов’язує діяти відносно інших так як заслужено.

У своєму істотному змісті, як вже значилось вище, альтруїзм був втілений у заповіді любові, що вперше зустрічається у П’ятикнижжі і прийнятій у християнстві в якості засадничого морального закону. Водночас цей принцип не вичерпує християнську заповідь милосердя, зміст якої включає удосконалення. [30, с.217]