Альтруїзм і егоїзм- основні критерії моралі, страница 15

Для егоцентричної особи земні насолоди є вагомою причиною жити якомога довше. А якщо їх залишається дедалі менше, і навіть те, що раніше тішило, втрачає свою значущість, натомість посилюється страждання, життя втрачає сенс, адже воно не має вищих смислів поза індивідом, його індивідуальним, окремим буттям. Його логіка підказує тільки один вихід – самогубство. Такі думки можуть супроводжуватися приємною меланхолією.

Фізичному індивіду важко сформувати ставлення до себе, свого земного життя, як самодостатньої мети. У цьому сенсі особливу роль виконує релігійна інтеграція-ідентифікація, яка є і потужним антисуїцидальним соціальним чинником. Релігія не лише надає високого сенсу земному життю людини, а й обіцяє вічне блаженство кожному, хто гідно жив, вірив і служив Богові. Щодо цього значно вищий показовий рівень суїциду протестантських країн (США, Німеччина, та ін.) порівняно з католиками (Іспанія, Італія, та ін.). Це пов’язано з вищим ступенем інтеграції католицької церкви з релігійною громадою (контроль церкви за приватним життям, інтимними переживаннями своїх віруючих; інтенсивний вплив на емоційну ідентифікацію особистості з церквою – естетично насичені яскраві ритуали, містичні дійства, святі місця, масові богослужіння). Протестантизм ґрунтується на індивідуальній вірі, особистому спілкуванні з Богом, що сприяє беззастережній емоційній інтеграції з церквою, і в разі виникнення егоїстичних, в тому числі суїцидальних тенденцій, гальмує їх менш інтенсивно. Протягом останніх десятиліть рівень суїциду зріс і в багатьох католицьких країнах, а також в Ізраїлі, населення якого сповідує іудаїзм.

Слабо інтегрований у суспільство індивідуаліст охоплений розчаруваннями, неприємними враженнями, стражданнями тощо, впадає у меланхолійну знемогу, байдужість, жаліє себе. В освічених осіб нерідко виникають філософсько-скептична, холодна іронія, дратівливий скепсис, всеохоплююча образа без стенічних, стимулюючих до життя емоцій. Врешті-решт життя стає для нього нестерпним, і суб’єкт, щоб назавжди позбутися цього, вчиняє самогубство, яке можна класифікувати як егоїстичне. [20, с.25-27]

Егоїстичне самогубство трактується відстороненням від соціуму, внаслідок суб’єктивних на те причин. Самогубство можна вважати егоїстичним з погляду на те, що людина не зважає на ті наслідки, до яких може призвести цей акт.

ВИСНОВКИ

Моральні явища альтруїзму та егоїзму надзвичайно складні, і з них важко вивести узагальнення. Альтруїзм-егоїзм – одна з головних, визначальних позицій особистості. Центральною ідеєю альтруїзму є безкорисливе служіння іншим людям на відміну від прагматично зорієнтованої діяльності суб’єкта,яка здійснюється в інтересах інших людей і не передбачає реальної винагороди. Діаметрально протилежним поняттям є егоїзм.

Здатність діяти відповідно до власних альтруїстичних та егоїстичних позицій закладена у нас від природи. Aле як саме вчинить людина у конкретній ситуації залежить лише від її власного вибору. Неправомірно оцінювати інстинктивну поведінку тварин як добру чи погану. Така оцінка передбачає суспільну точку зору, зіставлення своїх та чужих інтересів, і лише у результаті цього, надається перевага тому чи іншому типу поведінки.

Перехідними позиціями даної спрямованості є альтруїстичний егоїзм та егоїстичний альтруїзм. На наше прагнення допомагати іншим людям впливають міркування різного характеру. Причиною може бути бажання заслужити схвалення чи впевненість у тому, що у відповідь допоможуть тобі; прагнення зменшити свій внутрішній дистрес. Подібну мотивацію ми класифікуємо як альтруїстичний егоїзм і егоїстичний альтруїзм. Істинний альтруїзм заснований лише на співчутті та співпереживанні.

Поруч з об’єктивними процесами, що відбуваються у політичному, економічному житті нашої держави важливе місце займає зміна соціальних мотивацій громадян. Саме сукупність соціальних змін у суспільстві можна розглядати, як одну з причин розгальмовування відповідного зростання егоїстичної тенденції особистості.

Альтруїстична особистість характеризується, перш за все, спрямованістю на інших, турботою про благо близьких і всього людства, співпереживанням, доброзичливістю. У висловлюваннях альтруїстів часто присутні основні моральні категорії: щастя, добро, мир, справедливість тощо. Вони є абстрактними, не мають чітких понятійних ознак і сприймаються інтуїтивно; виражають духовність особистості, її зрілість. Егоїсти орієнтуються на власні інтереси і бажання, ігнорують потреби групи; характеризуються меркантильною, утилітарною мотивацією. У їхніх висловлюваннях частіше висвітлені цілі, пов’язані із задоволенням фізіологічних потреб, побутових благ і тимчасових інтересів; відсутні посилання на умови досягнення мети та ставлення до неї.