Буре (ЗБВ і 2БВ), довгополум’яне (1ДВ і 2ДВ), газове (1Г і 2ГВ), жирне (ГЖ і 1Ж) вугілля може застосовуватися для виробництва штучного рідкого пального.
Вугілля марок К, Ж, ОК, КС, ГЖО (за промислово-генетичною класифікацією) являє собою сировинну базу коксування в камерних печах, а вугілля марок 1ДВ, 2ДВ, 1Г, 2КС, 2СС, 2Т, 1Т, ГЖО – для отримання формованого коксу.
Вугілля високих стадій метаморфізму (Т, А) може бути використане для отримання водяного газу, термоантрациту, в ряді електротермічних виробництв (карбіду кальцію, феросплавів, фосфору), при випалюванні вапняку та інші.
Питання
1. Вказати принципові відмінності в будові органічної маси різних твердих горючих копалин в метаморфічному ряду.
2. Охарактеризуйте основні групи реакцій, що протікають при термічній деструкції твердих горючих копалин. Як змінюється їх співвідношення у міру підвищення температури?
3. Вкажіть основні стадії, що складають процес термічної деструкції твердих горючих копалин. В чому полягають особливості протікання кожної з них?
4. Які фактори впливають на хід термічної деструкції твердих горючих копалин? Поясніть вплив цих факторів?
5. В чому полягає схожість і відмінність термічної деструкції твердих горючих копалин і високомолекулярних з’єднань?
6. Викладіть основні принципи класифікації твердих палив. Охарактеризуйте класифікацію вугілля, що застосовується в даний час в СРСР.
7. З якого вугілля утворюється в процесі термічної деструкції пластична маса? Чому цією властивістю не володіє інше вугілля?
8. Поясніть, як формується монолітний твердий осад в процесі коксування вугілля?
9. В чому полягають особливості технологічних процесів, що застосовуються для переробки твердих горючих копалин?
10. На яких принципах заснований вибір методів переробки твердих горючих копали?
ГЛАВА 3
НИЗЬКОТЕМПЕРАТУРНА І ЕНЕРГОТЕХНОЛОГІЧНА ПЕРЕРОБКА ПАЛИВ
Основним цільовим призначення низькотемпературної і енерготехнологічної переробки твердих горючих копалин є максимально можливе для процесів термічної переробки використання хімічного потенціалу палив, тобто забезпечення максимального виходу рідких продуктів з одночасним отриманням достатньо високоякісного продукту – напівкоксу. Для досягнення цієї цілі необхідна висока швидкість нагрівання палива при дотриманні, проте, мінімальності «вторинного» високотемпературного піролізу летючих речовин, що знижує вихід рідких продуктів. Це умовно обмежує можливість застосування високих температур або створює необхідність при реалізації високотемпературних процесів забезпечення досить мало часу перебування летючих речовин в зоні реакції, що суттєво ускладнює апаратурне і технологічне оформлення процесу.
З таких процесів найбільшого поширення до даного часу отримали низького температурні процеси, коли вихідне тверде паливо нагрівають, як правило, не вище 600 ◦ С. Така температура достатня для завершення процесів смолоутворення. Отриманий твердий продукт характеризується, природно, значним виходом летючих речовин. Зрозуміло також, що сировиною в таких процесах повинні бути тверді горючі копалини відносно невисокої стадії метаморфізму з великим виходом летючих речовин.
3.1. НАПІВКОКСУВАННЯ
Напівкоксування до даного часу досить широко розповсюдженно як в СРСР, так і за кордоном (НДР, ФРН, ПНР, Англія).
Термічна деструкція твердих горючих копалин в процесах напівкоксування здійснюється в печах різних конструкцій, особливо які будуть розглянуті нижче. Твердий продукт, що утворюється називають напівкоксом або низькотемпературним коксом. Після охолодження і конденсації з летючих продуктів виділяють напівкоксові або низькотемпературну смолу, газоподібні продукти – напівкоксів газ.
3.1.1. Характеристика і застосування продуктів напівкоксування
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.