Фінансово-промислова група – комплекс різногалузевих виробничих підприємств (промислових, транспортних, будівельних, наукових) і фінансових інституцій (банки, страхові компанії, інвестиційні фонди), об’єднаних спільними економічними і фінансовими інтересами, які здійснюють скоординовану господарську й інвестиційну діяльність з метою збереження домінуючих позицій на ринку.
Синдикат – об’єднання підприємств однієї галузі з метою збуту продукції. Ці об’єднання сприяють усуненню зайвої конкуренції між підприємствами.
Об’єднання підприємств сприяють зростанню ефективності виробництва і поліпшенню умов функціонування ринків. Удосконалюючи господарські зв’язки і можливості впровадження науково-технічних досягнень, об’єднання підприємств сприяють зниженню витрат виробництва і зростанню прибутку. Зростання ефективності виробництва в рамках окремих об’єднань веде до зростання ефективності галузі, а відтак і всієї економіки.
Разом з тим при утворенні великих об’єднань загострюється проблема монополізму, що вимагає встановлення особливого контролю за їх діяльністю з боку держави.
В Україні при створенні об’єднань виникає багато проблем, обумовлених недосконалістю законодавства:
- не встановлені чіткі межі економічної самостійності об’єднань;
- взаємини об’єднань з державними і місцевими органами управління в багатьох випадках не мають чіткої правової регламентації;
- правові основи інформаційного обслуговування об’єднань недосконалі.
Висновки
1 Підприємство – заснована на кооперації форма організації виробництва, що виступає як економічно відособлений суб’єкт господарювання.
Під підприємством зазвичай розуміють виробничу одиницю, що виробляє і реалізує визначений вид (чи види) продукції – виготовлення виробів, виконання робот, надання послуг.
2 Підприємство має такі істотні ознаки: організаційну єдність; відособлене майно; майнову відповідальність; оперативно-господарську й економічну самостійність; системну єдність засобів виробництва; наявність ідентифікаційних ознак.
3 Підприємство виконує такі функції: організаційну; відтворювальну; соціальну. Для реалізації своїх функцій підприємство використовує виробничі фактори, які можна умовно об’єднати в такі групи: трудові фактори; основні фонди; оборотні кошти; природні фактори; інформаційні фактори.
4 У сукупності всі перелічене фактори формують потенційні можливості підприємства – його економічний потенціал.
Економічний потенціал підприємства - сукупні можливості підприємства визначати, формувати і максимально задовольняти потреби споживачів у товарах і послугах у процесі оптимальної взаємодії з навколишнім середовищем та раціональним використанням економічних ресурсів
Як основні структурні елементи економічного потенціалу підприємства виділяють такі складові: кадровий потенціал; виробничий потенціал; інноваційний потенціал; організаційно-управлінський потенціал.
5 В економічній літературі використовуються такі класифікаційні ознаки підприємств: мета діяльності; відношення до власності підприємства; форма власності; форма господарювання; види діяльності; сфери господарювання; ступінь підпорядкованості; розмір підприємства; матеріально-інформаційна сфера діяльності.
6 Залежно від особливостей організації, управління і контролю формуються різні форми об’єднань підприємств: корпорації; трести; концерни; консорціуми; фінансово-промислові групи; синдикати.
Об’єднання підприємств сприяють зростанню ефективності виробництва і поліпшенню умов функціонування ринків, сприяють зниженню витрат виробництва і зростанню прибутку. Разом з тим при утворенні великих об’єднань загострюється проблема монополізму.
В Україні при створенні об’єднань виникає багато проблем, обумовлених недосконалістю законодавства.
1.5.1 Техніко-організаційний рівень виробництва. Комплексний показник якості організаційних рішень
Техніко-організаційний рівень виробництва (ТОРВ) – ступінь досконалості, стану і використання техніки, технологій, предметів праці, а також методів організації виробничих процесів, праці та управління.
Таким чином, якщо виходити з логіки запропонованого визначення, організаційний рівень виробництва (ОРВ) – це ступінь досконалості використовуваних методів організації виробничих процесів, праці та управління.
У західних країнах не застосовуються поняття «техніко-організаційний рівень виробництва» і «організаційний рівень виробництва», тому відсутні показники для їх оцінки і планування. Найчастіше зміни (технічні, організаційні) пов’язуються з виробничими функціями, найпростішою з яких є функція Кобба-Дугласа.
, (1.1)
де Y – валовий продукт; α – параметр виробничої функції; L – витрати живої праці; K – витрати капіталу.
Установлення планового ТОРВ і оцінка його фактичного значення необхідні для контролю і цілеспрямованого впливу на виробничу систему. При цьому стає можливою оцінка динаміки рівня організації і ступеня наближення до значення, що відбиває оптимальну організацію виробництва.
У виборі, досягненні, підтримці, своєчасній зміні розглянутого рівня і полягає сутність практики застосування ТОРВ.
Без оцінки ТОРВ неможливе вирішення завдань:
- переходу до нових організаційних умов при істотній зміні структури програми випуску і технології;
- перегляду діючих умов виробництва, коли апріорні оцінки свідчать про невідповідність організації виробництва характеру продукції, що виготовляється;
- обґрунтування організаційної частини проектів реконструкції і технічного переозброєння підприємств та їх окремих підрозділів.
Оцінка техніко-організаційного рівня виробництва потребує визначення переліку показників, їх значень і зіставлення їх з оптимальними значеннями.
Загальні вимоги до показників, що характеризують ТОРВ, такі.
По-перше, необхідно використовувати прогресивні (оптимальні) показники.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.