3 Конструювання математичної моделі і робота з нею.
4 Формування окремих компонентів системи (підсистем, зв’язків, блоків).
Організаційна структура, створювана на основі системного підходу, яка враховує потоки матеріалів, енергії, інформації і охоплює центри місця ухвалення рішень, повинна перетинати традиційні організаційні межі, що спираються на функціональну спеціалізацію окремих підрозділів.
5 Формування інформаційно-вирішальної підсистеми.
Визначення центрів управління. Побудова інформаційно-вирішальної системи для управління виробничою системою.
6 Забезпечення ефективності системи відповідно до критеріїв: простота, гнучкість, надійність, економічність, зручність експлуатації.
Висновки
1 Системний підхід – це методологія вивчення об’єктів як систем, що містить у собі виявлення загальних тенденцій і факторів розвитку цих систем, а також розробленні заходів щодо їх удосконалювання.
Система – сукупність взаємозалежних об’єктів, що являє собою визначену цілісність, єдність.
Основними властивостями системи є: цілісність і подільність; наявність зв’язків; структурованість зв'язків; наявність інтегративних властивостей.
2 Для вивчення систем необхідно їх класифікувати. Найбільш важливими критеріями класифікації систем є їх складність і ступінь детермінованості.
3 Сучасне підприємство являє собою складну, відкриту, соціотехнічну систему, що має внутрішні зв’язки і постійно взаємодіє із зовнішнім середовищем.
Підприємству як системі властиві: багатошаровість, ієрархічність, динамічність, відкритість.
4 Класичний підхід до формування систем базується на принципі індукції, тобто припускає перехід від часткового до загального.
На відміну від класичного системний підхід припускає послідовний перехід від загального до часткового, коли в основу розгляду покладена кінцева мета, заради якої створюється система.
5 Застосування системного підходу в організації виробництва дозволяє найбільш раціонально організувати працю менеджера, а також дозволяє ефективно управляти ходом виробничого процесу.
При формуванні виробничих систем повинні враховуватися такі принципи системного підходу:
- принцип послідовного просування етапами створення системи;
- принцип узгодження інформаційних,надійнісних, ресурсних та інших характеристик проектованих систем;
- принцип відсутності конфліктів між цілями окремих підсистем і цілями всієї системи.
Підприємство – заснована на кооперації форма організації виробництва, що виступає як економічно відособлений суб'єкт господарювання.
Під підприємством зазвичай розуміють виробничу одиницю, що виробляє і реалізує визначений вид (чи види) продукції – виготовлення виробів, виконання робіт, надання послуг.
Фірма – юридично самостійна підприємницька одиниця.
У такий спосіб «фірма» більш широке поняття, ніж підприємство.
Підприємство має ряд істотних ознак. Основні з них такі:
- організаційна єдність (підприємство – це певним чином організована система зі своєю внутрішньою структурою і порядком управління);
- відособлене майно (підприємство має власне майно (основні й оборотні кошти), яке самостійно використовує у своїх цілях);
- майнова відповідальність (підприємство самостійне несе відповідальність за своїми обов'язками, як визначає законодавство);
- оперативно-господарська й економічна самостійність (підприємство саме укладає різні угоди, саме одержує прибуток і несе збитки, за рахунок прибутку забезпечує свій розвиток);
- системна єдність засобів виробництва (підприємство поєднує економічні ресурси для виробництва економічних благ з метою одержання прибутку);
- наявність ідентифікаційних ознак (підприємство повинне розпізнаватися та відрізнятися від інших підприємств. Для цих цілей підприємству привласнюють ім’я (найменування), під яким воно здобуває і відчужує майнові й особисті немайнові права, несе відповідальність, виступає в суді в ролях позивача і відповідача).
Таким чином, під підприємством розуміють самостійний суб’єкт господарювання, створений у порядку, установленому законодавством, для виробництва продукції, виконання робіт і послуг з метою задоволення суспільних потреб і одержання прибутку за допомогою самостійного здійснення своєї діяльності, розпорядження продукцією, що випускається, і отриманим прибутком, що залишається в нього після сплати податків і інших обов’язкових платежів.
У зв’язку з цим підприємство виконує такі функції:
- організаційну (забезпечення виробництва товарів і послуг і їх реалізація);
- відтворювальну (інвестування капіталу на розвиток і відновлення підприємства);
- соціальну (задоволення запитів споживачів у визначених сферах, одержання благ власниками і працюючими підприємства).
Для реалізації своїх функцій підприємство використовує виробничі фактори, які можна умовно об’єднати в такі групи:
- трудові фактори;
- основні фонди;
- оборотні кошти;
- природні фактори;
- інформаційні фактори.
У сукупності всі перераховані фактори формують потенційні можливості підприємства – його економічний потенціал. Саме економічний потенціал підприємства є основою прийняття стратегічних рішень, визначає напрямки розвитку підприємства виходячи з ринкових умов, обумовлює формування конкретної програми дій на перспективу, є базовим критерієм управління сучасним підприємством.
Економічний потенціал підприємства - сукупні можливості підприємства визначати, формувати і максимально задовольняти попит споживачів у товарах і послугах у процесі оптимальної взаємодії з навколишнім середовищем і раціональним використанням економічних ресурсів.
Як основні структурні елементи економічного потенціалу підприємства виділяють такі складові:
- кадровий потенціал;
- виробничий потенціал;
- інноваційний потенціал;
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.