Система організації праці Тейлора набула широкого поширення на початку XX ст.
Подружжя Гілбертів (Френк Банкрет Гілберт (1868-1924), Ліліан Моллер Гілберт (1878 - 1972)) проводили дослідження в умовах масового потокового виробництва, при якому темп роботи окремого робітника залежить від установленого ритму всього потоку.
Ф. і Л. Гілберти розробили методику аналізу мікрорухів, що поклало початок наукової організації трудових процесів.
Для дослідження рухів працівників Ф. і Л. Гілберти першими застосували фотоапарат і кінокамеру, винайшли мікрохронометр (годинник, що здатен зафіксувати час із точністю до 1/2000 хвилини).
Основні праці Ф. і Л. Гілбертів: «Вивчення рухів як спосіб підвищити продуктивність будь-якої роботи», «Система цегельної кладки», «Абетка наукової організації праці», «Психологія управління».
Ідеї щодо створення системи, яка поєднує працю цілих колективів (фірми, підприємства, організації), викладені в книзі Гаррінгтона Емерсона (1853 – 1932) «Дванадцять принципів продуктивності».
Г.Емерсон уперше висунув ідею широкої раціоналізації підприємства, систему наукового управління, що може бути застосована у будь-якій галузі. Досягнення ефективності він розуміє як результат боротьби з будь-якими втратами у виробництві й громадському житті.
Значний внесок у розвиток науки про організацію виробництва здійснив французький дослідник Анрі Файоль (1841 - 1925), який запропонував ряд організаційних принципів, необхідних для ефективного управління компанією.
Поняття «управління», на думку А. Файоля, поєднує в собі шість основних функцій: технічну (технологічну) діяльність; комерційну діяльність (закупівлі, продаж, обмін); фінансову діяльність (пошуки капіталу і його ефективне використання); захисну діяльність (захист власності й особистості); бухгалтерську діяльність (інвентаризацію, балансові відомості, витрати, статистику); адміністрування (яке впливає тільки на персонал і не чинить безпосереднього впливу на матеріальні і фінансові ресурси).
А. Файоль зробив спробу виділити управління в особливий вид діяльності.
Основні праці А. Файоля: «Загальне і промислове управління» (1916), «Вчення про управління», «Наукова організація праці», «Позитивне управління».
У 1913 р. американський автомобілебудівник Генрі Форд (1863-1947) упровадив на своїх заводах нову систему організації виробництва – метод потокового складання автомобілів.
М. Форд вважається одним із творців потокового методу виробництва.
Елементи системи безперервно-потокового виробництва («фордизм»):
1 Попередня детальна розробка технологічного процесу виготовлення виробу із синхронізацією ходу виробництва по всіх ділянках.
2 Впровадження автоматизації і механізації в процеси виробництва на основі поділу їх на найпростіші операції.
3 Максимальний поділ праці і використання робітників з низькою кваліфікацією.
4 Повна стандартизація виробництва, застосовуваних сировини, матеріалів, конструкторських розробок, прийомів праці і т. ін.
5 Повне вивільнення виробничих цехів від функцій проектування і технічної підготовки.
Основні праці Г. Форда: «Моє життя, мої досягнення», «Сьогодні і завтра».
Виникнення концепції «людських відносин» пов’язують з ім’ям австралійсько-американського соціолога Елтона Мейо (1880 - 1949). Основний висновок багаторічних досліджень Е. Мейо зводиться до того, що вирішальний вплив на зростання продуктивності праці робітника роблять не матеріальні, а психологічні і соціальні фактори
Основні праці Е. Мейо: «Проблеми людини в індустріальному суспільстві» (1933), «Соціальні проблеми індустріального суспільства» (1945).
Помітний внесок у розробку теорії і практики організації виробництва вніс К. Адамецькі (1866-1933), що сформулював три закони: закон поділу праці, закон концентрації та інтеграції, закон гармонії.
К. Адамецькі є творцем теорії побудови виробничих процесів у часі, їм були розроблені графіки руху деталей за операціями і формули для розрахунку виробничого циклу.
Значний внесок у науку про організацію виробництва вніс наш співвітчизник, випускник Харківського університету Олександр Олександрович Богданов (Маліновський) (1873-1928) - творець теорії нової організаційної науки «тектології», а також теорії систем, що передбачила кібернетику.
Розробляючи тектологію, О. Богданов виходив з ідеї тотожності організації систем різних рівнів - від мікросвіту до біологічних і соціальних систем. На всіх цих рівнях відбувається боротьба організаційних форм, і перемагають у ній найбільш організовані.
Основи свого навчання він виклав у роботі «Загальна організаційна наука. Тектологія» (1912).
Велику популярність у період 20-30-х років XX ст. одержують праці радянських вчених і фахівців з наукової організації праці (НОП) і управління. Серед них слід зазначити імена О.К. Гастєва, П.К. Керженцева, О.А.Єрманського, О.І. Непорента, В.І. Іоффе, Л.В.Канторовича, Б.Я. Каценбогена та ін.
О.К. Гастєв заклав основу комплексного підходу до теорії управління, тобто підходу, який у сучасному менеджменті розглядається як системний підхід.
П.М. Керженцев розробив основні принципи виробництва і наукової організації праці.
У роботах О.А. Єрманського робилися спроби сформулювати загальні принципи раціоналізації управління виробництвом. Удосконалювання управління виробництвом він розумів широко, але основну свою увагу зосередив на проблемах управління підприємством і робочими процесами.
О.І. Непорент розробив наукову теорію організації виробничого процесу в часі, у тому числі рухи партій деталей за операціями.
В.І. Іоффе створив систему мікроелементних нормативів часу для нормування праці.
Л.В. Канторович заклав основи математичних методів оптимального планування (кінець 30х років XX ст.).
Б.Я. Каценбоген розробив теорію і методику застосування потокових методів виробництва на заводах серійного типу виробництва.
2-й ЕТАП
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.