номіки розвитку малого і середнього бізнесу існування численної мережі банків різних типів є конче необхідним. Скажімо, середнього розміру банки забезпечують підтримання стабільності банківської системи в економічно розвинутих країнах (незалежно від суспільно-політичного устрою). Диверсифікація банків на противагу їхньому штучному об'єднанню — закономірність розвитку здорової ринкової економіки. Розвиток банківської справи саме в такому руслі дає змогу створювати конкурентну, вірніше, конкурентоспроможну й адекватну завданням економічного прогресу банківську систему. Необхід ними умовами і водночас принципами функціонування не лише комерційних банків, а й взагалі фінансово-кредитної сфери мають стати дотримання законності (зокрема норм фінансового, підприємницького права), економічна діяльність, конфіденційність, професіоналізм, відповідальність.
Комерційні банки сьогодні є найкраще підготовленим і дисциплінованим підрозділом агентів грошового ринку. Банківська система є по суті єди ною сферою національної економіки, яка сприяє розв'язанню проблеми неплатежів,
Розвиток банківської сфери при переході до цивілізованих ринкових відносин відбувається не без труднощів. Як відомо, у радянські часи в колишньому СРСР існувала єдина загальнодержавна банківська система. Перша половина 90-х рр ознаменувалася бурхливим зростанням банківського сектора у постсоціалістичних державах, що виникли на терені колишніх союзних і автономних республік єдиного Радянського Союзу, що канув у Лету. В Україні цей процес супроводився безперешкодним перерозподілом банками на свою користь значної частини інфляційного податку, котрий сплачувався українською економікою за умови високої інфляції. Тобто становлення на ноги банківської структури України супроводжувалося небаченим досі вилученням ресурсів з економіки. Подібний перерозподіл, образно кажучи, "суспільної паляниці" ще більш ускладнив становище економіки в цілому, її галузей зокрема. При цьому остаточний результат досягався не лише за рахунок високої ціни кредитів (кредитних позичок), а й за рахунок власників розрахункових рахунків та інших безплатних банківських зобов'язань. Розвиток пострадянських банків відбувався за умов нічим не стримуваної і жорсткої до ризику конкуренції, часто й кримінального характеру, з порушенням норм фінансового, господарського, цивільного права, норм суспільної моралі зокрема. Нині у банківській сфері посилився, якщо так можна висловитися, "природний відбір": сильніші з банків залучають більш значні кошти вкладників, кращих фахівців-фінансистів, у тому числі дипломованих науковців. Все ж, на думку експертів Європейського Економічного Співтовариства, Україна, як і Росія, повторюватиме досвід інших посткомуністичних країн Східної Європи, де за економічною стабілізацією настало суттєве звуження банківського сектора і відповідно зміцнення інших структур.
п
"Фінанси України ) "ї ЧИ «^•^
Формування банківських систем у країнах з перехідною економікою (а ними є колишні радянські республіки, в тому числі й Україна) відбувається за одним, по суті, сценарієм: нинішня банківська мережа почала розвиватися з трансформації тією чи іншою мірою колишніх державних спеціалізованих банків СРСР, що доповнювалася появою на фінансово-кредитному "небосхилі" й абсолютно нових банківських утворень. Найменше зміни торкнулися спецбанків Білорусі. Практично у тому ж вигляді збереглися в нинішньому банківському комплексі Білагропромбанк, Білпромбудбанк, Ощадбанк, Білбізнесбанк. У* Республіці Білорусі з'явилися досить солідні комерційні банки, причому з участю російського капіталу. Досить несподівана криза банківської системи Латвії остаточно зруйнувала кордони капіталів колишніх спеціалізованих банків (крім Ощадного). Найбільші литовські банки — Ощадбанк, Акціонерний інноваційний банк, Балтикбанк — теж виросли з колишніх радянських банків і зберегли свій профіль діяльності на фінансовому ринку. Більшість крупних банків у колишніх республіках була утворена за допомогою приватизації відділень колишніх спецбанків. Крім галузевих і колишніх спецбанків, шляхом приватизації були створені так звані "нові банки", які вже при своєму створенні були уповноваженими, оскільки їхні капітали значною мірою мали державне походження. Уповноваженим банкам були делеговані права щодо виконання депозитних, кредитних і деяких інших операцій з використання бюджетних коштів, а також розрахунково-касового обслуговування. Вони стали спеціалізуватися на веденні рахунків окремих груп бюджетних організацій. Їм було надано право встановлювати банкомати для обміну іноземної валюти на національну, а також для видачі і приймання наявної закордонної валюти і вітчизняних грошових ресурсів за пластиковими картками.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.