Професійне утворення, що розвивається, страница 5

Об'єднання в один простір вікових змін особистості, системи безперервного професійного утворення й провідної діяльності дозволяє представити профессионально-образвоательное простір як відкриту, нелінійну й нерівновагу систему. Підставою для такого розгляду є ускладнення цих факторів у часі й можливість фіксації їхніх нових станів і рівнів розвитку[8] .

Суб'єктний підхід заснований на положеннях С. Л. Рубинштейна про суб'єкта як центрі організації буття й субъектности, що проявляється через потребу й здатність людини з. У психології професійного розвитку суб'єкт розглядається як людина, що творить свою професійну біографію.

Суб'єкт, за твердженням К. А. Абульхановой-Славской, є інтегруючою інстанцією діяльності. Він погодить всю систему своїх индивидных, психофізіологічних, психічних й, нарешті, особистісних можливостей, особливостей з умовами й вимогами діяльності не порциально, а цілісним образом[9].

Особистість як суб'єкт, відзначає К.А. Абульханова, здійснює регуляцію діяльності в теперішньому часі: основним функціональним механізмом такої організації, що приводить у відповідність події, вимоги, завдання діяльності, з одного боку, і особистісні можливості, стани, здатності - з іншої, є механізм саморегуляції.

Концептуальні положення професійного утворення, що розвивається. Для професійної школи (початковою, середньою й вищого) провідною діяльністю є утворювальна-освітня-професійно-утворювальна. Тому правомірно ввести термін розвиваюче професійне утворення. Реалізація цього утворення обумовлює необхідність визначення провідних показників. До них ставляться:

·  содержание провідної діяльності, або взаємодія багатопланових видів діяльності, що визначають (детерминирующих) розвиток відповідних новотворів;

·  головні психологічні новотвори віку що навчаються;

·  зміст і технології здійснення провідної діяльності і її взаємозв'язків з іншими видами діяльності;

·  способи оцінки рівня розвитку головних новотворів.

Розглянемо ці (основні) смыслопорождающие фактори розвиваючого професійного утворення.

В.В. Давидов, А.Н. Леонтьев, Д.Б. Эльконин вирішальне значення в психічному розвитку надавали провідній діяльності, що має наступні ознаки:

·  від її залежать основні психологічні зміни в даний віковий період;

·  усередині її виникають, формуються й перебудовуються приватні психічні процеси.

Тобто, що вирішує роль у розвитку особистості вони відводили провідної діяльності. Однак С.Л. Рубинштейн й А.В. Петровский покритикували ідею її личностнообразующей функції. Аналізуючи психологічні підстави періодизації розвитку особистості, А.В. Петровский обґрунтовує положення про комплекс взаємозалежних діяльностей, що визначають розвиток особистості.

Перетворення цих діяльностей у личностнообразующую - визначається її змістом - субъектно-оценочным, свідомим-виборчим відношенням до діяльності.

Особистісний зміст діяльності обумовлює її активність – найбільш великої одиниці психологічного аналізу життєдіяльності людини. Рівень активності суб'єкта діяльності визначає індивідуально-розвиваючий характер. Назвемо цей вид діяльності домінантним, на відміну від провідної, котра задається особистості системою виховання й навчання. Становлення домінантної діяльності багато в чому визначається відношенням особистості до неї, залежить від змісту діяльності. Тому та сама учбово-професійна, соціально-професійна діяльність в одному випадку буде виступати як личностноразвивающая, в іншому - як стабілізуюча, а в окремих випадках і стагнирующая.