Професійне утворення, що розвивається, страница 3

До концептуальних положень утворення, що розвивається, ставляться наступні:

·  взаимосогласование, взаимосодействие координат-векторів-координат (компонент[1] ) надають стабільність, рівновага, стійкість утворювальному простору, що характеризується флуктуаціями, що не руйнують цілісності всього простору, у рамках якого відбувається розвиток і суб'єктів утворення й самої системи утворення адекватної вимогам суспільства (соціально-економічним умовам);

·  неузгодженість компонентів утворювального простору порушує сформовану його визначеність, стійкість і равновесность, що приводить до виникнення сильних флуктуацій й утворенню моментів нестійкості компонентів (систем) - крапок біфуркацій. Руйнування сформованої стійкості й динамічної рівноваги приводить в утворенню відкритого утворювального простору й критичних крапок (моментів) розвитку. Подальша еволюція нерівновагого відкритого утворювального простору визначається її здатністю до самоорганізації;

·  відкритість утворювального простору обумовлює вибірковість і можливість спонтанного «нескінченного, безмежного» розвитку суб'єктів утворення;

·  інтегруючим фактором-вектором взаємодіючих компонентів утворювального простору виступає ценностно-смысловая спрямованість, що спричиняється ансамбль можливостей розвитку всіх трьох компонентів простору;

·  механізмами самоорганізації відкритого, динамічного утворювального простору виступають дестабілізація сформованої утворювальної системи, конверсійна взаємодія компонентів, селективность, крапки біфуркацій;

·  відкритий утворювальний простір є умовою (фактором) утворення, що розвивається, і особистості, що розвивається, тих, яких навчають,;

·  індивідуальний розвиток суб'єктів, утворення супроводжується детерминируется подоланням зовнішніх і внутрішніх бар'єрів і має свої межі.

Методологічні принципи професійного утворення, що розвивається. Для наукового обґрунтування концептуальних положень висуваються принципи дослідження, що визначають шляхи рішення наукових завдань.

В наукознавстві розрізняють загальметодологічні принципи детермінізму, відповідності, додатковості й принципи, що визначають логіку дослідження конкретної проблеми. Вивчення філолофсько-психологічних основ утворення дозволило нам визначити приватні методологічні принципи професійно утворювального простору. Приведемо їхню коротку характеристику.

Принцип нестійкої динамічної рівноваги як джерело розвитку взаємозв'язку особистості, утворення  й професії.Вихідним моментом будь-якого розвитку є спектр індивідуальних протиріч і дій. Без нестійкості немає розвитку. Тільки системи, далекі від рівноваги, що перебувають у стані нестійкості, здатні спонтанно організовувати себе й розвиватися. Стійкість і равновесность - це тупики еволюції. Нестійкість означає розвиток, розвиток відбувається через нестійкість, через біфуркації, через випадковість[2] . Наслідком динамічної нерівноваги стає самоорганізація як подолання тенденції регресивного професійного розвитку. Важливе місце в цьому процесі в синергетике приділяється можливому професійному майбутньому. Майбутнє є чинником реального професійного сьогодення, ініціює подолання зовнішніх перешкод і внутрішніх психологічних бар'єрів.

Принцип детермінізму й індетермінізму в розвитку треба з фундаментального положення синергетики про існування відкритих, нерівновагих, нелінійних систем. До них ставиться й професійний розвиток. У випадку поступального, прогресивного розвитку цей процес детермінований упорядкованими зовнішніми сприятливими факторами. Виникнення критичних моментів розвитку приводить до утворення нестійких, нерівновагих процесів, які породжують флуктуації (коливання) і біфуркації. Критичні ситуації змінюють вектор розвитку, вносять корективи в «стрілу часу». Траєкторія розвитку стає нестійкою. Внутрішні психологічні фактори здобувають индетерминистский характер. Таким чином, професійний розвиток у нормативно заданих ситуаціях, що стимулюють його, детерміновано. В окремі критичні моменти розвитку цей процес здобуває индетерминированный характер, імовірнісний і випадковий. Наслідком такого професійного розвитку можуть стати несподівані поворотні події в професійному житті, відкриття нових потенційних можливостей, «професійна сублімація», а також ірраціональний хід розвитку, наприклад виучена безпорадність й ін.