Професійне утворення, що розвивається, страница 4

Принцип соразвития особистості, утворення й діяльності в утворювальному-освітньому-професійно-утворювальному просторі людини ґрунтується на визнанні двох форм буття – можливого й дійсного. Продуктивність професійного становлення особистості багато в чому залежить від індивідуально-професійного потенціалу людини, об'єктивних і суб'єктивних можливостей його реалізації в утворенні й професії.

Принцип прогресивного й деструктивного розвитку як фактора успішної взаємодії людини з утворювальними системами й миром професій. Важливе значення належить психологічним бар'єрам розвитку. Р. Х. Шакуров, обґрунтовуючи категорію психологічних бар'єрів, пише: «Бар'єри існують скрізь, де взаємодіють якісь сили, рухи, незалежно від їхньої природи»[3] . Підкреслюючи розвиваючий вплив зовнішніх перешкод і внутрішніх бар'єрів, він приводить формулу розвитку: «самозаповнення ресурсів заради подолання». Як психологічні бар'єри в професійному розвитку виступають професійне самовизначення, адаптація, кризи професійного становлення, професійно обумовлені деформації й ін.

Методологічні підходи професійного утворення, що розвивається. Сукупність концептуальних положень і принципів, що визначає напрямок й організацію дослідницької діяльності, називають у методології підходом. При дослідженні проблем психології розвитку використають системний, диатропический, синергетический і суб'єктний підходи.

Системный підхід полягає у вивченні об'єкта як цілого, що складає з різних взаємозалежних елементів, упорядкованого й сложноорганизованного. Основний акцент робиться на виявленні різноманітних зв'язків і відносин, що мають місце як усередині досліджуваного об'єкта, так й у його взаєминах із зовнішнім оточенням, середовищем. Властивості об'єкта як цілісної системи визначаються не стільки підсумовуванням властивостей його окремих елементів, скільки властивостями його структури, особливими системообразующими, интегративными зв'язками об'єкта[4] .

Личностно орієнтований підхід припускає визнання головною рушійною силою професійного розвитку саму особистість, її потреба в самоактуалізації свого індивідуально-професійного потенціалу. Вирішальним фактором розвитку є взаємодія людини з миром професій і людьми, залученими в реальну й віртуальну професійну діяльність.

Личностно орієнтований підхід припускає орієнтацію на саморозвиток і самореалізацію в конкретній професійній діяльності. Як провідні мотиви цих процесів виступають перспективи професійного росту (кар'єри) і значеннєве професійне майбутнє особистості.

Диатропический підхід – визначає дослідження розмаїтості загальних властивостей і розходжень у більших сукупностях об'єктів[5] . Диатропика вивчає розмаїтість, використовуючи як провідний метод будівництво й порівняння гомологических рядів, виділених по різних підставах. Інструментальним засобом реалізації цього підходу стало багатомірне відображення разноуровнего знання шляхом побудови логіко-значеннєвих моделей[6] . Важливе значення надається смыслообразующим зв'язкам і відносинам.

Многомерная логіко-значеннєва модель являє собою в згорнутій формі велика кількість різнорідних елементів знань, згрупованих за допомогою координат у значеннєві групи. Частина елементів виконує ілюстративну функцію, однак всі разом вони утворять семантично зв'язану систему, що дає подання про міждисциплінарний характер розглянутої проблеми.

Синергетический підхід використається в психології при вивченні відкритих (обменивающихся речовиною, енергією й інформацією), нелінійних (різноманітних і необоротних у плані розвитку), що саморозвиваються ( щозмінюються під впливом внутрішніх протиріч, факторів й умов) і що самоорганізуються (спонтанно впорядковуються, перехідних від хаосу до порядку) систем.

Констатуючи обмеженість системного підходу, В. С. Егоров акцентує увагу на тім, що відкриті системи характеризуються разупорядоченностью, розмаїтістю, нестійкістю, неравновесностью, нелінійними відносинами. Вихідна відкритість і системність - взаємовиключні поняття, оскільки системність припускає граничность і закритість. Еволюція лінійних динамічних систем визначається дійсними подіями. Нелінійність психічних явищ виступає предметом аналізу синергетики, що дозволяє охарактеризувати спрямованість розвитку в майбутньому[7].