Активність і збільшення числа талантів і геніїв визначається тим, що наука об'єктивно вийшла на чергове "поле сильних рішень". Аналогічне відзначається в інших областях - техніці, політиці, мистецтві.
Гегель, очевидно, є одним із перших, хто помітив залежність розвитку мистецтва, а так само числа титанів, від героїчного стану світу - часу героїчних характерів у житті й визначних імен у мистецтві, літературі, науці, тоді як при прозаїчному стані світу людина виявляється скоріше об'єктом, ніж суб'єктом історичного процесу. [10,158]
Талант - суверенна сутність, самобутність, іманентність, реалія, що має й власні джерела горіння.
Слід, утім, розвивати "гносеологічний зміст таланту" у напрямку зв'язку таланту з колективістською складовою сили творчості, що виникає з "незримого коледжу". Наша точка зору полягає в тому, що талант, геній - це насамперед рольові функції "незримих коледжів", одиниці його "штатного розкладу". При дефіциті талановитих людей ці "посади" вакантні, колективи не можуть видавати високоякісної продукції. Звичайно, виконання найважчих ролей у творчому колективі є необхідністю й під силу тільки обдарованим, але це не означає, що обдаровані чи найбільш здатні - геніальні й талановиті. У відриві від функціональної специфіки людина, якою б обдарованою вона не була, так і залишиться просто обдарованою. Тільки в контексті "незримого коледжу" вона стає талантом чи генієм. Тому геній не тільки і не стільки якість людини, скільки професія, рольове явище певної асоціації людей. Правда, роль не рядова, а основна, центральна.
Ресурси творчості в "незримому коледжі" значною мірою непогоджені - персоніфіковані в різних особистостях, а якщо і персоніфіковані в одній, то не в кращий час чи не в необхідних умовах.
Складові таланту, що йдуть від обдарованості, соціальності, вихованості, психіки, працездатності, везіння, закономірностей творчого руху, званих технікою, наукою, мистецтвом і т.д., синхронізуються. Тоді спалахує талант чи геніальність і згасає з розсмоктуванням погодженості. Звичайно, зовсім не обов'язково, що у всіх випадках таланту чи генія мають місце всі перераховані вище джерела збільшення. Талант реалізується й на окремих підструктурах. Але важлива синхронізація складових творчої сили в потрібному місці, часі й умовах. У цьому й полягає талант. Синхронізатором виступає особистість. Геній оптимізує собою дію всіх продуктивних сил творчості - у цьому основа дивовижного збільшення в розумі, продуктивності й результативності, званого талантом. Ефект когерентності творчих сил "незримого коледжу" у конкретній особистості і є талант.
1. Философская энциклопедия. - М.:Образование, 1992. - С.11.
2. Богоявленская Д. Б. Пути к творчеству. - М., 1991. - С. 23.
3. Спиркин А. Г. Сознание и самосознание,- Москва. – 1999. - С.193.
4. Арасижев М. Н. Западные концепции художественного творчества.- М.:Высшая школа.- 2000. - С. 29-50.
5. Гулыга А. В. Кант.- М.: Молодая гвардия, 1994, - С. 190.
6. Кант И. Собрание сочинений: В 6 т., - М., 1996. - Т.5 - С. 322.
7. Хайдеггер М. Источник художественного творения. Заграничная эстетика и теория литературы 19-20 веков: трактаты, статьи, эссе - М. - 1997. - С. 301.
8. Громов Э. С. Природа художественного творчества. - М. - 1995. - С. 42.
9. Гегель Г. Произведения. - М. - 1990 - Т.1 - С. 156.
10. Гегель Г. Эстетика. - Т.1 .- М.. – 1993 - С. 157 - 159.
11. Шопенгауэр А. Статьи, эстетические, философские и афоризмы.- М., 1999.- С. 83 - 85.
12. Шопенгауэр А. Мир как воля и представление. Полное собрание сочинений. - М. – Т. 11. – С. 387 - 406.
13. Николко В.Н. Творчість як новаційний процес. - Симферополь: Таврія, 1992. - С. 118-135.
14. Альтшуллер Г. С. Творчество как точная наука. - М.: Просвящение. - 2000.-С. 62 - 67.
15. Матюшкин А. Н. Загадки творчества. - Р-на-Д, 2002. - С. 42 - 45.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.