Формування і розвиток конкурентних переваг комунального підприємства Нові тенденції у розвитку міжнародної торгівлі

АНОТАЦІЯ

Нові тенденції у розвитку міжнародної торгівлі, ускладнення умов конкуренції в кінці ХХ ст. викликали необхідність розробки нових наукових рекомендацій, щодо розвитку конкурентних переваг і набуття першості у галузі. Цей період характеризується інтенсивним пошуком нових важелів ефективності як у практиці бізнесу, так і теорії: ряд концепцій було запропоновано у якості універсальних рецептів дій компаній з ціллю утримання ринкової першості.

Деякі концепції стали новими комбінаціями, інші мали проривний характер.

Формування і розвиток конкурентних переваг комунального підприємства

Ідею конкурентних переваг було запропоновано ще в межах школи Сміта - Рікардо (ХVIII - поч. XIX ст.), однак не в сучасному розумінні, оскільки у запропонованих теоріях переваг (абсолютних - А.Сміт і порівняльних - Д.Рікардо) відсутній епітет «конкурентні». Подальший розвиток ідея конкурентних переваг отримала у працях шведського економіста Е.Хекшера(1919 р.) і його учня Б.Оліна (1935 р.) До прямо протилежних висновків «теореми Хекшера - Оліна» дійшов Леонтьєв (70-і рр. ХХ ст. ), отримані їм закономірності мають назву «парадокса Леонтьєва».

Названі теорії відомі як теорії міжнародної торгівлі, оскільки саме остання виступала об’єктом досліджень Сміта, Рікардо, Хекшера, Оліна і Леонтьєва. Разом з тим прибутковість міжнародної торгівлі було побудовано на конкретних перевагах. Не зважаючи на те, що вказані теорії висувалися на макрорівні, трансформуючись, вони зачипали і мікрорівень - шляхом участі у торгівлі господарюючих суб’єктів. Дослідження згаданих вчених і розвиток теорій наклали відбиток на формування концепції конкурентних переваг і конкурентоспроможності.

Нові тенденції у розвитку міжнародної торгівлі, ускладнення умов конкуренції в кінці ХХ ст. викликали необхідність розробки нових наукових рекомендацій, щодо розвитку конкурентних переваг і набуття першості у галузі. Цей період характеризується інтенсивним пошуком нових важелів ефективності як у практиці бізнесу, так і теорії: ряд концепцій було запропоновано у якості універсальних рецептів дій компаній з ціллю утримання першості.

Деякі концепції стали новими комбінаціями, інші мали проривний характер.

Останніми роками ХХ ст. ідея конкурентних переваг переросла у свою нову якість - концепцію ключових компетенцій.

Г.Шрайегг вказує, що ключова компетенція є колективною конструкціє, яка охоплює множину окремих компетенцій, утворюючи цілісну, загально фірмову здатність вирішувати стратегічні завдання. Особливість ключової компетенції у тому, що вона виникає як результат більш - менш незапланованого колективного процесу навчання, який виходячи за межі одного відділу або окремої функції, пов’язує розрізнені здібності у єдине ціле. Ключеві компетенції повинні стати об’єктом постійної уваги і постійно розгалужуватися на основі вдосконалення комунікацій, усунення бар’єрів у навчанні, гнучкого ув’язування субсистем тощо. Сьогодні ключеві компетенції є гарантом стратегічного успіху, із цих позицій стратегічний менеджмент стає цілком і повністю менеджментом ключових компетенцій. Таке трактування дає можливість на практиці забезпечити спроможність постійно вдосконалювати процес і визначає пріоритет процесного підходу в управлінні.

Досить оригінальним є тлумачення ключових компетенцій, дане Г. фон Крогом і М.Венцином: «Ключові компетенції є сукупністю навичок і технологій, яка базується на явних і прихованих знаннях, забезпечує формування цінностей в системі клієнта, є оригі6нальною стосовно конкурентів і відкриває доступ до нових ринків. Їх важно імітувати і передавати. Розвиток ключових компетенцій не може бути різко прискорений в результаті значного збільшення капіталовкладень. Працюють вони, як правило, у поєднанні з іншими компетенціями».

Виходячи з наведених визначень ключових компетенцій, доречно звернути увагу на стратегічне значення менеджменту знань у забезпеченні стійких конкурентних переваг підприємства. Ряд авторів підкреслює, що метою менеджменту є накопичення знань та їх трансформація у конкурентні переваги. Поділяючи цю точку зору, най успішні компанії спрямовують у менеджмент знань від 3,5 до 10% своїх доходів.

Основними характеристиками концепції ключових компетенцій є:

·  основа конкуренції - внутріфірмове змагання у побудові компетенцій;

·  корпоративна структура - портфель компетенцій, ключових продуктів і видів діяльності;

·  статус бізнес - одиниці - потенційне джерело ключових компетенцій;

·  розміщення ресурсів - види діяльності і компетенції ї одиницями аналізу, топ - менеджмент розподіляє капітал і можливості;

·  додаткові можливості топ-менеджменту - формування «стратегічної архітектури» і побудова компетенцій для забезпечення життєдіяльності у майбутньому.