Термін «порівняльна перевага» використовувався для зіставлення діяльності господарюючих суб’єктів на ранніх етапах розвитку світової економічної системи з розвитком міжнародного бізнесу був замінений терміном «конкурентна перевага», а конкуренція досягла глобального рівня.
Аналогічно терміну «порівняльна перевага», що використовував М.Портер, П.Дойль використовував термін «стали відмінні переваги» для виявлення відмінностей між господарюючими суб’єктами з точки зору споживачів. Загалом виділяють три вимоги, які повинні відповідати визначенні параметри переваги, щоб її можна було охарактеризувати як конкурентний: здібність забезпечити підприємство ринкове становище, яке протягом тривалого часу буде вигідно відокремлювати його від конкурентів; націленість на специфічні запити клієнтів, що дозволяє принести релевантну вигоду цільовій групі споживачів; опора на специфічні, оригінальні можливості і ресурси підприємства, які не підлягають імітації з боку конкурентів.
У літературі зустрічається термін «конкурентний статус», який був введений І.Ансоффом. Він тлумачить зміст конкурентного статусу як своєрідного вимірювача положення фірми на ринку. Тлумачення І.Ансоффа за економічним змістом деякою мірою близьке до поняття конкурентної переваги. За тлумаченням М.портера, оскільки і той, і інший вважають, що необхідно визначити співвідношення фактичної і базової продуктивності використання ресурсів фірми. Більшість сучасних авторів у своїх тлумаченнях «конкурентної переваги» спираються на роботи цих вчених.
Основні положення тлумачень конкурентних переваг різними авторами зведено у таблицю 2.
Таблиця 2
Підхід до визначення поняття «конкурентна перевага»
|
Визначення |
Автор |
|
1 |
2 |
|
1. Конкурентна перевага - результат конструктивного мислення |
П.Дойль, Ж.Ж.Ламбен, В.Д.Нємцов, Л.Е. Довгань, Т.П.Данько. |
|
2. Конкурентна перевага - можливість компаній випереджувати своїх конкурентів |
Г.Л.Багієв, В.М.Тарасевич, Х.Анн, А.А.Томпсон, А.Дж.Стрикленд, Дж.Формбі, І.М.Акімова, Н.В.Куденко, Т.П.Данько, П.В.Забєлін, Н.К.Моїсеєва, С.А.Попов, З.Є.Шершньова, С.В.Оборська. |
Стратегія діяльності підприємства повинна забезпечувати досягнення конкурентної переваги. Пропонуємо дослідити процедуру формування стратегії діяльності підприємства, що базується на використанні теорії конкурентної переваги. Згідно цьому можна виділити такі етапи досягнення підприємством конкурентної переваги: визначення основи конкурентної переваги, виявлення можливостей для переваг у конкуренції, розробка конкурентних стратегій і передбачення реакцій конкурентів (рис. 1).
На першому етапі визначаються основи для конкурентної переваги. М. Портер розробив теорію переваг в умовах конкуренції, в якій виділив два основних джерела переваг: маркетинг і витрати.
Перевага у маркетингу - це конкурентна перевага у товарах і послугах, які краще задовольняють потреби споживачів, ніж товари конкурентів.
Перевага у витратах - конкурентна перевага завдяки нижчим виробничим і маркетинговим витратам, ніж у конкурентів, що дозволяє підприємству знизити ціни чи використовувати економію на рекламу і розподіл.
 |
Рис. 1. Схема формування стратегії для досягнення конкурентної переваги
Підприємство, яке досягає переваги у маркетингу, як правило, більшою мірою зорієнтоване на споживача, ніж підприємство, що набуває перевагу у витратах, оскільки перевага товару чи послуги потребує більш повного обліку потреб споживачів. Якщо підприємство зорієнтоване виключно на виробництво і піклується лише про ефективність витрат, не зважаючи на попит споживачів, то будь - яка перевага, отримана завдяки економії витрат, виявиться нестійкою.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.