Проводять глибокий аналіз виробництва, ДДКР, продажу, розподілу, розробки товарів і ресурсів для просування товарів, оцінюється достатність цих ресурсів, щоб скористатися існуючими і майбутніми можливостями.
Наступним етапом здобуття виробником конкурентних переваг є розробка стратегії їх досягнення. Підприємства можуть розробляти стратегії для отримання конкурентних переваг на основі маркетингу, витрат і наявності ринкової ніші: активні (наступальні) стратегії, коли компанія передбачує майбутні дії конкурентів і тенденції зовнішнього середовища, намагаючись діяти першою, і стратегії реагування (пасивні, оборонні), коли компанія відповідає на важливі дії конкурентів.
Активні стратегії і стратегії реагування розділяються в залежності від позиції виробника на ринку, оскільки залежать від того, чи є підприємство лідером на ринку, чи намагається стати лідером, чи слідує за лідером, чи намагається уникнути конкуренції з більш сильними виробниками.
У не багатьох галузях є один лідер. Більш розповсюдженою є олігополія, за умов якої у галузі домінують два - три підприємства, а дії одного з них прямо впливають на дії іншого. Одному з таких підприємств зазвичай належить більша частка ринку і він вважається лідером.
Виклик лідеру передбачає використання трьох активних стратегій: «лобова» конкуренція (тобто пряма фронтальна атака на лідера), флангова стратегія (пошук слабких місць у позиції лідера), стратегія оточення (одночасно кілька погроз - фронтальних флангових).
Багато підприємств намагаються отримати прибуток, уникаючи конкуренції. Вони шукають такі можливості, які навряд чи приваблять інших виробників, або ті, що дозволяють їм достатній час попрацювати у ніші і отримати прибуток, поки не з’явиться конкурент.
Останній етап процесу отримання переваг у конкуренції - спроба передбачити реакцію конкурентів. Виробник повинен обов’язково передбачити реакцію конкурентів у відповідь на свою стратегію. Це і означає передбачаючий підхід, оскільки майбутня реакція конкурентів впливає на стратегію підприємства.
Підприємство може обрати підходящу стратегію, спираючись на свою оцінку реакції конкурентів з використанням аналізу очікуваної цінності. Це передбачає облік альтернативних стратегій підприємства, можливої реакції конкурента, вірогідності тієї чи іншої реакції, впливу стратегії підприємства на прибуток.
Таким чином, згідно розробленого процесу формування стратегії, підприємству необхідно дотримуватися чотирьох основних принципів досягнення конкурентних переваг:
1. концентрація ресурсів у тому напрямку, де вони принесуть найбільший ефект;
2. перехоплення ініціативи, діючі, а не реагуючи на зміну зовнішніх умов;
3. маневрування ресурсами для досягнення загальних цілей;
4. забезпечення гнучкого планування, щоб передбачити зміну зовнішніх умов і дії конкурентів.
Список літератури
1. Адам Смит и современная политическая экономия. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979.
2. Азоев Г.А. Конкуренция: анализ, стратегия в практика. - М.: Центр экономики и маркетинга. 1996.
3. Дойль, Питер. Маркетинг - менеджмент и стратегия. - 3-е между нар. изд. - спб.: Изд-во «Питер», 2002
4. Портер М. Международная конкуренция: Пер. с англ. Под ред.. и с предисл. В.Д.Щетинина. - М.: Международные отношения, 1993.
5. Портер М., Майкл Е. Стратегія конкуренції. Методика аналізу галузей і діяльності конкурентів: Пер. з англ. - К.: Основи, 1998.
6. Фатхутдинов Р.А. инновационный менеджмент. - СПБ.: Изд-во «питер», 2002.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.