Об'ємні процеси центральної нервової системи. Пухлини головного та спинного мозку, страница 5

4. АБСЦЕС ГОЛОВНОГО МОЗКУ

Абсцес головного мозку— це його обмежене гнійне запалення. Виникає абсцес внаслідок нагноєння ушкоджених ділянок мозку при відкритих черепно--мозкових травмах або в результаті проникання у мозок мікроорганізмів із близькорозміщених або віддалених гнійних запальних вогнищ (отит, гайморит, флегмона лиця, шиї, абсцес легені, карбункул або фурункул будь-якої локалізації).

Локалізація абсцесу в головному мозку може бути різною. При травмі мозку абсцес виникає в ушкодженій ділянці, при наявності первинного гнійного запалення— в ділянках мозку, розміщених поряд із запальним процесом. Наприклад, при гнійному отиті або мастоїдиті абсцес виникає звичайно у висковій частці мозку або в мозочку. Розміри абсцесу різні; у ряді випадків спостерігаються множинні абсцеси.

Клініка абсцесу головного мозку характеризується гострим або підгострим розвитком вогнищевих і загальномозкових симптомів. Вогнищеві симптоми визначаються локалізацією абсцесу. Наприклад, для абсцесу лівої вискової частки характерна сенсорна афазія, можуть спостерігатися слухові, смакові або нюхові галюцинації, епілептиформні припадки. Загальномозкові симптоми зумовлені внутрішньочерепною гіпертензією. До них належать головний біль, блювання, застійні диски зорових нервів, оглушення. Зазначена неврологічна симптоматика, що нагадує пухлину мозку розвивається на фоні ознак, типових для запальних захворювань,— підвищення температури тіла, лейкоцитозу із зрушенням лейкограми ліворуч, збільшення ШОЕ.

Лікування при абсцесі головного мозку хірургічне. Перед оперативним втручанням проводять лікування антибіотиками, дегідратуючими і знеболюючими засобами. Профілактикою абсцесу є правильна обробка ран при відкритих травматичних ушкодженнях мозку, своєчасне лікування запальних захворювань будь-якої локалізації.

ВИВОДИ

1.  До об'ємних процесів належить ряд захворювань центральної нервової системи різної етіології, що характеризуються загальними клінічними проявами. Це пухлини головного і спинного мозку, паразитарні кісти і гранулеми (цистициркоз, ехінококоз), запальні ураження мозку (туберкулема, сифілітична гума, кістозний арахноїдит, абсцес мозку). Пухлини головного мозку бувають первинними і вторинними (метастатичними), доброякісними і злоякісними, поодинокими і множинними. Залежно-від розміщення їх щодо речовини мозку розрізняють позамозкові (екстрацеребральні) і внутрішньомозкові (інтрацеребральні) пухлини. Екстрацеребральні пухлини виходять не з самої речовини головного мозку, а з оточуючих його тканин (корінці черепних нервів, оболонки мозку, кістки черепа). Залежно від гістологічної структури розрізняють гліому, невриному (пухлина черепних нервів), менінгіому, або арахноїдендотеліому, аденому гіпофіза, метастатичні пухлини (рак, саркома) та.ін. Клінічні прояви пухлин головного мозку поділяють на три групи: загальномозкові, вогнищеві, симптоми на відстані. Діагностика пухлин головного мозку передбачає три етапи: визначення пухлинного характеру процесу, з'ясування локалізації пухлини і гістологічної структури її. Велике значення для діагностики пухлин мають такі методи дослідження, як рентгенографія, електроенцефалографія, сканування, ехоенцефалографія, комп'ютерна томографія. Радикальним засобом лікування пухлини головного мозку є оперативне видалення її. Деякі пухлини через свою локалізацію (мозковий стовбур, таламус) або інфільтруючий ріст і метастазування (медулобластома, рак, саркома) не піддаються хірургічному лікуванню. У таких випадках для зменшення внутрішньочерепного Тиску роблять декомпресивну трепанацію. При деяких пухлинах ефективні хіміо- та рентгенотерапія. Метою симптоматичного лікування є зменшення головного болю за допомогою анальгетиків і зниження внутрішньочерепного тиску. Для зниження .внутрішньочерепного тиску застосовують дегідратуючі засоби — гіпертонічні розчини речовин (25 % розчин магнію сульфату, 10% розчин натрію хлориду) і сечогінні (манітол, лазикс, гшотіазид та ін.).