Правове регулювання охорони праці в Україні. Закон «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р, страница 4

-  по-третє, оскільки договір, поряд із нормативним   актом,  є  самостійним  джерелом права, що містить загальнообов'язкові юридичні норми¹, то в даному випадку матеріальна відповідальність має виникати не тільки за наявності договору, а й відповідно до нього. Норма закону лише відсилає до особливої юридичної підстави — договору про повну матеріальну відповідальність.

Юридична наука виходить із того, що договір, як правова категорія, виконує певні функції в регулюванні суспільних відносин. Насамперед, він виступає як юридичний факт, з яким законодавство пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин². По-друге, договір виконує роль специфічного джерела права, безпосереднього регулятора конкретних суспільних відносин³. У трудовому праві такими регуляторами виступають: трудовий договір і контракт (ст. 21 КЗпП); колективний договір і угода (ст. 1 Закону Украї ни «Про колективні договори і угоди»; договір про повну індивідуальну або колекти вну (бригадну) матеріальну відповідальніст (статті 135^і, 135² КЗпП). (З огляду на спільн правову природу і призначення цих договорі! надалі буде використовуватися єдине понятт — договір про матеріальну відповідальність)

У наукових працях проблема договору пр матеріальну відповідальність розглядалася позиції порядку укладання і правових наслідкі його порушення — матеріальної відповідальне сті працівників⁴, а також з позиції визначення поняття такого договору, виявлення деякії особливостей даних договорів та їх вшмеж\ вання від цивільно-правових та трудових Однак правове дослідження цих питань недс сить повно проводилось в аспекті договірни відносин суб'єктів.

Договір про матеріальну відповшальністі будучи різновидом договору взагалі, безумон но, містить загальні, родові ознаки, що дакп можливість включити його до єдиної правове категорії — «договір». Найбільш глибоко і все бічно загальне вчення про договір розроблеь в науці цивільного права, хоча й інші його гг лузі (трудове, міжнародне) широко викорис товують цей інститут.

І.Новицький і Л.Лунц визначають догові як угоду двох або декількох громадян або юридичних осіб про встановлення, зміну аЄ припинення яких-небудь прав і обов'язків⁶

У теорії права і, зокрема, права шівільноп договір, як і будь-яке поняття, визначається : допомогою виділення ряду ознак. В його основі лежить угода сторін⁷. Саме вона £ головною, визначальною ознакою будь-якого договору.

Угода сторін об'єднує інші складові ознаки договору, які визначаються змістом головної ознаки. По-перше, вона є формою волевиявлення договірних суб'єктів права, тобто договір є формою виразу їх спільної волі, що визначає поведінку сторін у майбутньому і формулює її в змісті даної угоди. По-друге, ці волевиявлення зустрічні, оскільки у обох сторін виникає комплекс прав і обов'язків стосовно одна одної. Надалі, при зміні змісту договору зазначені права й обов'язки можуть змінюватися. По-третє, волевиявлення сторін носять взаємний характер і спрямовані на задоволення їх інтересів. Зустрічний і взаємний характер договору визначається суттю самого пра-вовідношення, оскільки обов'язку однієї сторони протистоїть правомочність іншої, так само як правомочності відповідає обов'язок. Права й обов'язки кожної із сторін у договорі, хоча і різні, але взаємно погоджені, з тим, щоб у сукупності привести до тієї мети, заради якої його укладено. По-четверте, важливою ознакою угоди сторін є свобода волевиявлень суб'єктів, оскільки вона являє собою акт сво-бодної волі. Природа договору як угоди, взаємного спільного акта заснована на дійсній волі його учасників. По-п'яте, волевиявлення сторін носять добровільний характер, оскільки жодна із них і ніхто другий не можуть примусити іншу сторону до укладання цієї угоди. Ознаки свободи І добровільності волевиявлень сторін, які договорюються, складають зміст існуючого в науці принципу свободи договору, який звичайно трактується як «свобода вступати в договірні відносини і свобода сторін у визначенні їх змісту»⁸, тобто суб'єкти права, як правило, не зв'язані яким би то не було обов'язком вступати (не вступати,) у договірні відносини І, крім того, вони вільні у визначенні не тількя типу договору, шо укладається, а й конкретних його умов⁹.