Правове регулювання охорони праці в Україні. Закон «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р, страница 3

Пропоную також ввести до КЗпП статтю такого змісту:

«Матеріальна відповідальність працівників за порушення вимог охорони праці

За кожне порушення вимог охорони пращ, що не потягло заподіяння трудового каліцтва. на працівника, який допустив це порушення, покладається матеріальна відповідальність у розмірі від десяти до тридцяти відсотків його середньомісячного заробітку. Дані стягнення провадяться наказом власника підприємства або уповноваженого ним органу. При цьому повинні бути додержані гарантії, встановлені статтями 128, 148—149 КЗпП.

Якщо посадова особа не забезпечила належних умов праці або допустила роботу підлеглих з порушенням вимог охорони праці і це стало причиною нещасного випадку або аварії, то на неї може бути покладена матеріальна відповідальність у розмірі від однієї до дванадцяти середньомісячних заробітних плат. Дане стягнення провадиться шляхом пред'явлення власником або уповноваженим ним органом позову в районний (міський) суд протягом одного місяця з дня встановлення вказаних обставин.

Кошти, які стягуються у порядку, передбаченому частиною першою даної статті, спрямовуються у фонд охорони праці підприємства і витрачаються відповідно до чинного законодавства.

Кошти, що стягуються у порядку, передбаченому частиною другою даної статті, надходять у розпорядження власника або уповноваженого ним органу».

Таким чином, матеріальна відповідальність, встановлена у частині першій пропонованої статті, має виховний і превентивний характер Притягнення працівника до вказаної відповідальності за будь-яке порушення вимог охорони праці — реалізація негативного аспекта юридичної відповідальності — буде стимулювати у нього уважне і поважливе ставлення до вказаних вимог. Це, в свою чергу, сприятиме запобіганню нещасним випадкам і аварійним ситуаціям з вини безпосередніх виконавців робіт.

Матеріальна відповідальність, передбачена у другій частині пропонованої статті для посадових осіб, має також подвійний характер -штрафний і компенсуючий. Покладення на винну особу несприятливих наслідків її вчинку — обов'язок зазнати певних матеріальних витрат — сприятиме більш відповідальному ставленню названих осіб до своїх обов'язків у сфері охорони праці. А спрямовувані у розпорядження роботодавця стягнені кошти будуть виконувати роль часткової компенсації тих витрат, які відповідно до чинного законодавства повинен зазнати роботодавець у разі нещасного випадку чи аварії, що трапилися.

Запровадження персоніфікованої матеріальної відповідальності за порушення вимог охорони праці урівноважить сторони трудового правовідношення у юридичній відповідальності у галузі охорони праці і позитивно вплине на правове регулювання охорони праці в Україні в умовах ринкових відносин.

Виникнення будь-якого виду юридичної відповідальності, поряд із вчиненням особою правопорушення, завжди обумовлено існуванням норми права, шо передбачає випадки настання, вид і міру такої відповідальності. Зі змісту п. 1 ст. 134 КЗпП України вбачається, що при наявності між працівником і підприємством, установою, організацією письмового договору, укладеного відповідно до ст. 135^і цього Кодексу, матеріальна відповідальність працівника настає у повному розмірі заподіяної шкоди. Отже, тут маємо правову норму, яка встановлює окремий випадок матеріальної відповідальності працівників, що виникає на підставі спеціального письмового договору.

На мій погляд, недоліками формулювання п. 1 ст. 134 КЗпП є:

— по-перше, вказівка тільки на випадок індивідуальної відповідальності, у той час як повна матеріальна відповідальність виникає і за наявності договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, укладеного відповідно до ст. 135² КЗпП;

-  по-друге, відсутність вказівки на те, що такі договори можуть укладатися з працівниками фізичною особою, яка використовує найману працю;