Склад витрат виробництва. Їх загальна класифікація й поведінка

Тема 3. Склад витрат виробництва. Їх загальна класифікація й поведінка

3.1. Законодавчі та нормативні акти, що визначають склад витрат виробництва

Основним нормативним документом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, є Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999р. Що стосується витрат виробництва, то вони регулюються і спираються при своєму визначенні на цей закон.

Також одним із основних нормативних документів є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”, який містить загальні положення, принципи визнання, склад та порядок відображення в бухгалтерській звітності витрат підприємства. П(с)БО 16 є повним відображенням сутності витрат, дає їм повну характеристику, вказує склад виробничої собівартості продукції, загальновиробничих, адміністративних, збутових та інших операційних витрат.

У податковому обліку використовують поняття „валові витрати”, які, відповідно до ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства” від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), являють собою суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які купуються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Валові витрати визначаються за правилом першої події з метою обчислення розміру оподаткованого прибутку і на передають зміст поняття „витрати виробництва” з точки зору процесу виробництва. Адже, вартість запасів придбаних для виробництва певної продукції відображається у складі валових витрат одразу після їх оприбуткування на складі, або ж за фактом оплати. А, на витрати виробництва такі видатки відносяться в міру їх списання зі складу на виробництво.

Управлінський облік законодавчо не регламентується, тому не має офіційно затвердженого поняття, яке б відтворювало зміст категорії „витрати виробництва” в управлінському аспекті. В Методичних рекомендаціях з формування собівартості продукції (робіт, послуг) підприємств затверджених наказом Державного комітету промислової політики України від 2 лютого 2001 р. №47 для підприємств промислової політики в п.15 зазначається, що витрати на виробництво продукції створюють виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) і у виробничій сфері до таких витрат належать усі витрати, пов'язані з функцією виробництва продукції. У цьому положенні наведено повний склад витрат виробництва та порядок їх включення у собівартість продукції.

Крім того існують галузеві інструкції щодо планування, обліку витрат та калькулювання собівартості, які відображають особливості складу та обліку витрат за окремими галузями.

3.2. Поняття собівартості продукції. Види собівартості й цілі їх обчислення та використання. Поняття повної собівартості продукції

Собівартість продукції (робіт, послуг) – це вартісна оцінка використаних у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних засобів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво та реалізацію.

На практиці виділяють такі види собівартості:

технологічна собівартість – витрати на сировину, матеріали, паливо, енергію, витрачені у процесі виготовлення продукції, плюс безпосередньо пов’язані з виготовленням продукції витрати на оплату праці з нарахуваннями і витрати, пов’язані з утриманням та експлуатацією обладнання; всі ці витрати є прямими, тобто безпосередньо пов’язаними з випуском продукції;

виробнича собівартість продукції включає в себе прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні та постійні розподілені загальновиробничі витрати;

повна собівартість продукції являє собою суму виробничої собівартості продукції та комерційних і адміністративних витрат за період. Оскільки комерційні та адміністративні витрати є витратами періоду і відносяться на собівартість реалізованої продукції, то, по суті повна собівартість є собівартістю реалізованої продукції.

Склад виробничої собівартості визначений П(С)БО 16 „Витрати”, а отже саме вона використовується у бухгалтерському обліку та звітності.

Повна собівартість продукції використовується, в основному, для ціноутворення.

Окрім видів існують також форми собівартості, які може набувати кожен її вид.

1. Планова собівартість – визначає роботу підприємства на певний плановий період. Як правило, планова собівартість розраховується на рік з поділом на квартали. В її основі лежать норми витрат різних видів ресурсів.

2. Нормативна собівартість – розраховується на основі поточних норм витрат матеріальних та трудових ресурсів стільки разів на рік, скільки разів відбувається зміна даних норм та нормативів. На початку року вона може бути вище планової собівартості, а у кінці – нижче неї. Нормативна собівартість використовується на тих підприємствах, де використовується нормативний метод обліку витрат та калькулювання собівартості продукції.

3. Звітна (фактична) собівартість – визначається фактичними витратами на виробництво та реалізацію продукції і характеризує ступінь виконання плану за звітний період. Відхилення звітної собівартості від планової виникає, перш за все, з причин, обумовлених незадовільною роботою самого підприємства, оскільки у даному випадку мають місце реальні втрати від простоїв, браку або нестач, що виникають. Крім того, відхилення звітної собівартості від планової може бути пов’язане з причинами, що безпосередньо не залежать від діяльності підприємства (зміна цін на сировину і матеріали, тарифів на електроенергію, норм амортизаційних відрахувань та ін.).

3.3. Класифікація витрат. Вичерпані та невичерпані витрати. Калькуляційні одиниці

В основу класифікації витрат покладені різні цілі узагальнення інформації. У класифікації витрат виділяють 3 напрямки:

класифікація витрат з метою оцінки запасів і визначення фінансового результату;

для прийняття рішень;

з метою контролю управління.

З метою оцінки запасів і фінансового результату витрати розділяють на:

-         вичерпні та невичерпні;

-         елементи витрат і калькуляційні статті витрат;

-         виробничі й невиробничі;

-         елементні й комплексні;

-         витрати на продукцію й витрати періоду;

-         прямі й непрямі;

-         основні й накладні.