Склад витрат виробництва. Їх загальна класифікація й поведінка, страница 4

Метод аналізу облікових даних передбачає розподіл витрат у бухгалтерському обліку на змінні й постійні щодо обраного фактора на підставі даних рахунків бухгалтерського обліку. Його застосування зручно продемонструвати на прикладі даних, наведених у табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Облікові дані для побудови функції витрат при обсязі випуску продукції 300 одиниць

Стаття витрат	Загальні витрати (у), грн	Постійні витрати (а), грн	Змінні витрат, грн	Змінні витрати на одиницю продукції (b), грн.
1	2	3	4	5
Сировина і матеріали	40000	-	40000	133,33
Заробітна плата виробничих робітників з відрахуваннями	24000	10000	14000	46,67
Витрати на експлуатацію устаткування	12230	8800	3430	11,43

                                                                                                          Закінчення табл. 3.2

1	2	3	4	5
Загальновиробничі витрати	9000	5900	3100	10,33
Адміністративні витрати	8789	8789	-	-
Витрати на збут	12000	8250	3750	12,5
Всього	106019	41739	64280	214,26

За результатами проведеного аналізу функція витрат буде мати вигляд: Y = 41739 + 214,26Х

Розрахуємо на основі отриманої функції величину витрат, якщо планується збільшити випуск виробленої продукції до 350 шт. При цьому умовно-постійні витрати будуть перебуває в наступному релевантному діапазоні, збільшившись на 5000 грн.

Y = 46739 + 214,26 х 350 = 121730 грн.

Кваліфікаційний (технологічний) аналіз - це системний аналіз функцій діяльності підприємства з метою визначення технологічного взаємозв'язку між витратами ресурсів і результатом діяльності, тобто свого роду функціонально-вартісної аналіз.

Оскільки даний аналіз вимагає детального вивчення всіх операцій, обґрунтованого висновку щодо їхньої доцільності, визначення необхідних операцій, потреби ресурсів й оцінки адекватності їх використання, його проведення відрізняється порівняльною трудомісткістю, він вимагає значних витрат часу й засобів. Однак перевагою такого аналізу є те, що він орієнтований на майбутні операції, а не на вивчення минулої діяльності.

Метод вищої-нижчої точки базується на основі даних аналізу діяльності в минулих звітних періодах і у певній мірі на інтуїції менеджера, що проводить цей аналіз. Це й спричиняє певні недоліки цього методу, однак завдяки своїй простоті й зручності у використанні він широко застосовується на практиці. Метод передбачає визначення функції витрат на основі припущення, що змінні витрати є різницею між загальними витратами при вищій та нижчій точках спостереження.

Розглянемо застосування цього методу на конкретному прикладі. Визначимо взаємозв'язок між витратами на обслуговування устаткування й часом роботи цього устаткування. Дані для аналізу наведені в табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Вихідні дані для визначення функції витрат методом вищої-нижчої точки

При збільшенні часу роботи устаткування на 60 машино-годин (180–120) загальні витрати зросли на 12000 грн. (40000–28000). Таким чином, вважаючи дане припущення вірним, змінні витрати на 1 машино-годину складають: 12000 : 60 = 200 грн.

Виходячи з цього, постійні витрати дорівнюють:

40000 - (180 х 200) = 40000 -36000 = 4000 грн.,

або: 28000 - (120 х 200) = 28000 - 24000 = 4000 грн.

Таким чином, функція витрат у даному випадку має вигляд:

У = 4000+200 X

Графічно ця функція витрат зображена на рис. 3.2.

Застосування даного методу має "пастку", у яку може потрапити дослідник, що не інтерпретував отримані результати графічно, оскільки нетипова вища (нижча) точка може "розгорнути" теоретичну пряму від досліджуваної області, як продемонстровано на рис. 3.3.

 

Витрати, грн. 

          40000

          30000

          20000

10000

                                      

            100      150     200      250              Маш-год

Рис. 3.2. Лінія функції витрат, визначена методом вищої-нижчої точки

 

Витрати, грн. Y

            40000

            30000

            20000

10000

 

             100      150     200      250                Маш-год

Рис. 3.3. Пастка методу вищої-нижчої точки

Для того, щоб грамотно використати даний метод варто спочатку нанести фактичні точки на графік і, виявивши нетипові, сильно відхилені точки, виключити їх з вибірки.     

Метод візуального пристосування - це графічний підхід до визначення функції витрат, при якому аналітик візуально проводить пряму лінію, беручи до уваги всі точки витрат. При цьому перетинання прямої лінії з віссю ординат буде говорити про рівень умовно-постійних витрат. При всьому суб'єктивізмі даного методу він дозволяє уникнути недоліків, пов'язаних із застосуванням методу вищої-нижчої точки.

Вважають, що метод кореляційного аналізу недоцільно застосовувати прямо, тому що в результаті буде отримана функція залежності витрат від обсягу виробництва без поділу витрат на змінні й постійні. Цей метод прийнятний для аналізу, але не підходить для цілей прогнозування. Більш точна залежність між обсягом витрат і питомою вагою умовно-постійних витрат, умовно-змінними витратами й обсягом виробництва може бути отримана шляхом застосування методу множинної кореляції, однак, у цьому випадку як  результат буде отримана не функція витрат, а функція, що показує вплив на величину витрат їхньої структури й обсягу випуску продукції.