Склад витрат виробництва. Їх загальна класифікація й поведінка, страница 3

Постійні витрати - ті, які практично не змінюються зі зміною обсягу діяльності.

Змінні - витрати, загальний обсяг яких збільшується або зменшується прямо пропорційно зміні обсягу діяльності.

Однак, важливо розуміти, що всі витрати змінюються при критичних змінах обсягу діяльності, і таким чином, більш коректно говорити про умовно-постійні й умовно-змінні витрати.

Як приклад умовно-постійних витрат можна назвати витрати на виробництві на освітлення, опалення, водовідведення, оренду виробничого приміщення. Умовно-змінними витратами на виробництві є матеріальні витрати, витрати на оплату праці виробничих робітників, частина загальновиробничих витрат.

Постійні витрати є такими тільки в межах релевантного діапазону діяльності й певного часу.

Релевантний діапазон - це діапазон діяльності, у межах якого зберігається взаємозв'язок між величиною витрат та їхнім фактором.

Слід зауважити, що змінні витрати на одиницю обсягу діяльності (питомі змінні витрати) є величиною постійною, оскільки вони визначаються технологічними потребами, в той час як загальна сума змінних витрат змінюється пропорційно зміні обсягу діяльності. Питомі змінні витрати залишаються постійними в межах релевантного діапазону.

Постійні витрати на одиницю обсягу діяльності (питомі постійні витрати) навпаки є змінними, оскільки загальна сума їх в межах релевантного діапазону не змінюється, то при зростанні обсягу діяльності, їх сума на одиницю буде зменшуватись, а при зменшенні обсягу діяльності – збільшиться. Графічно ця залежність представлена на рис. 3.1.

Витрати на виробництво додаткової одиниці продукції називають маржинальними витратами. Наприклад, якщо при виготовленні 20 одиниць продукції витрати підприємства становлять 500 грн., а при виробництві 21 одиниць - 530 грн, то маржинальні витрати на одиницю становлять 30 грн, а середні – 25,24 грн.

Загальна сума змінних витрат         Змінні витрати на одиницю обсягу

Обсяг виробництва, шт.

                                                                                         виробництва         

          Загальна сума постійних витрат                Постійні витрати на одиницю

                                                                                         обсягу виробництва

Загальна сума постійних витрат, грн.

Рис.3.1. Залежність змінних і постійних витрат від обсягу виробництва

Витрати на виробництво додаткової одиниці продукції називають маржинальними витратами. Наприклад, якщо при виготовленні 10 одиниць продукції витрати підприємства становлять 1500 грн., а при виробництві 11 одиниць - 1600 грн., то маржинальні витрати на одиницю становлять 100 грн., а середні - 145,45 грн.

Дійсними називаються витрати, які вимагають сплати грошей або витрати інших активів і відображаються в бухгалтерських регістрах.

Можливі витрати - це втрачена вигода, якщо вибір одного напрямку дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення.

З метою контролю виконання управлінських рішень виділяють контрольовані й неконтрольовані витрати.

Контрольовані витрати - це витрати, рівень яких керівник може безпосередньо контролювати й значно впливати  на їхню величину шляхом прийняття управлінських рішень.

Неконтрольовані витрати - це витрати, на рівень яких керівник не може вплинути.

Поділ витрат на контрольовані та неконтрольовані залежить від рівня менеджменту, тобто ті самі витрати для керівника більш високого рівня (директор) є контрольованими, а для керівника більш низького рівня (начальник цеху) виявляються неконтрольованими.

3.5. Поведінка витрат. Способи управління поведінкою витрат. Поняття функції витрат і методи визначення функції витрат

Під поведінкою витрат розуміють характер реагування витрат на зміни в діяльності підприємства.

Зміни в складі й величині витрат відбуваються під впливом певних подій й операцій, які мають місце в процесі господарської діяльності. Тому діяльність, що впливає на витрати, називають фактором витрат.

Приклади факторів витрат для різних видів господарської діяльності наведені в табл. 3.1.

З погляду  управління поведінкою витрат їх доцільно розділити на витрати, що виникають в умовах роботи на нормальних потужностях і витрати, що виникають у результаті зміни умов роботи в порівнянні з нормальною потужністю.

Витрати підприємства, пов'язані з роботою в умовах нормальної потужності називають обов'язковими, витрати, які підприємство несе в умовах відхилення від нормальної потужності - дискретними (випадковими).

Дискретні витрати виникають протягом  певного періоду часу (тобто є періодичними) і в результаті конкретного управлінського рішення, вони пов'язані насамперед зі змінами рівня виробництва або збуту продукції.

Таблиця 3.1

Приклади факторів витрат для різних видів діяльності

Вид діяльності	Фактори витрат
Дослідження і розробки	Кількість проектів Технічна складність проектів
Проектування продукції, послуг	Кількість виробів Кількість складових частин виробу
Виробництво	Обсяг виробництва Кількість переналагоджень устаткування Основна зарплата Прямі матеріальні витрати Нормальна потужність
Маркетинг	Дохід Кількість продавців Кількість рекламних оголошень
Доставка	Кількість замовників Тривалість перевезень Об’ємні характеристики вантажу
Обслуговування клієнтів	Кількість замовлень Час обслуговування
Управління	Кількість замовлень Кількість персоналу Кількість відмовлень замовникам Обсяг реалізації

Для того, щоб управляти витратами, необхідно вивчити їх поводження й побудувати їхню функцію.

Функція витрат - це математичний опис взаємозв'язку витрат і їхнього фактора.

У загальному вигляді функція витрат може бути записана як:

Y = a + bx,                                                   (3.3)

де:    Y - рівень витрат;

a – постійні витрати;

b - змінні витрати, що доводяться на одиницю фактора витрат;

x – кількісно описаний фактор витрат.

Найпоширеніші наступні методи побудови функції витрат:

-        метод аналізу облікових даних (бухгалтерський);

-        кваліфікаційний (технологічний);

-        метод вищої-нижчої точки;

-        метод візуального пристосування.