Держава і право Стародавнього Риму. Виникнення і періодизація староримської держави, страница 2

Крім майнового, вводився і територіальний поділ населення - 4 триби сладали адміністративні одиниці Риму.

Боротьба плебеїв з патриціями продовжувалася і після встановлення у Римі республіканської форми правління (у 509 р. до н.е. був вигнаний останній рекс Тарквіній Гордон).

Історію римської держави прийнято підрозділяти на такі періоди:

1. "Царський" - від легендарного заснування Риму у 753 р. до н.е. до 509 р., коли фактично ще йшло розкладання родового ладу і становлення римської рабовласницької держави.

2. Республіканський - з 509 р. до н.е. до 27 р. до н.е. - період незалежного розвитку римського суспільства і рабовласницької демократії.

3. Імперський - з 27 р. до н.е. по 476 р., коли відбувалося поступове входження в кризу і угасання світового панування римської держави. У її складі розрізняють етапи принципату (27 р. до н.е. - 284 р.) і домінату (284 - 476 рр.).

IIпитання.

Суспільний лад.

Реформи Сервія Тулія кардинально вплинули на зміну суспільного ладу Риму. Приватна власність одержала верх над аристократичним походженням і поступово правового переваження патриціїв над плебеями не стало, хоча при заміщенні виборних посад у державі ще тривалий час приймалася до уваги родовитість походження. При цьому основними етапами боротьби плебеїв за свої права стали:

- установа особливого органу по захисту плебеїв від натиску патриціїв — народного трибунату;

- знаходження права на земельні наділи з суспільного фонду Риму;

- введення загальноримського кодексу - Законів XII таблиць;

- усунення правових запитів на шлюби плебеїв і патриціїв;

- отримання можливості займати всі головні державні і воєнні посади;

- обов'язковість рішень плебейських зборів на рівні з центуріальними коміціями для всіх римських громадян і установ (постанова 287р. до н.е.).

У результаті основою для соціальної градації Риму став його поділ на вільних і рабів. Появі великої маси рабів сприяло успішне завоювання Римом Італії. Розвиток рабства у Стародавньому Римі придбав закінчені класичні риси. Раб повністю отождествлялся з річчю, єдиною його відмінністю від неживих предметів була здатність говорити. Раб не мав права мати сім'ю і майно, результати його праці були повністю власністю господаря. Рівно, як і життя, якого раб міг бути позбавлений своїм господарем. Основними джерелами рабства були походження і воєнний полон. Але, за своїм складом раби були неоднорідні. Серед них можна було б виділити такі категорії:

- сільськогосподарські і ремісничі;

- рудникові;

- гладіатори;

- довіренні особи господарів у господарських справах (віліки);

- домашня прислуга;

- особи з адміністративного штату.

Об'ємну характеристику праці приватновласницьких рабів дав Марк Порцій Катон. За його свідченням раб ніколи не сидів без діла. "Якщо стояла дощова погода, то ось роботи, які можна робити і у зливу: мити долії (посудини для вина - А.Т.) і засмолювати їх, прибирати садибу, переносити хліб, виносити гній назовні, улаштовувати гнойову купу, чистити зерно, лагодити шнури, плести нові; рабам належало у цей час зайнятися лагодженням своїх одіял і плащів. У свята можна було чистити старі канави, прокладати громадську дорогу, вирізати колючі кущі, скопати город, обкошувати луги, різати віники, виривати колючу траву, одштовхувати полбу, наводити порядок." (4).

До кінця республіканського періоду, коли не зацікавленість раба у результатах своєї праці почала відбиватися на рівні виробництва, появилися нові форми експлуатації рабів:

- пекулій, тобто, коли господар віддавав частину свого майна рабу для самостійного ведення господарства з метою одержання від нього долі прибутку;

- вільновідпусництво - господар відпускав раба на волю за викуп або безоплатно, але у будь-якому випадку раб повинен був утримувати свого колишнього патрона у випадку його зубожіння;

- особливою формою економічної залежності був колонат, колони являлися не рабами, а орендаторами землі.