Методичні вказівки до виконання курсової роботи з навчальної дисципліни "Технологія ізоляційних та покрівельних матеріалів і виробів"

ВСТУП

Розвиток цивільного і промислового будівництва на сучасному етапі пов’язаний з широким застосуванням ізоляційних матеріалів і виробів, які забезпечують тепло–, звуко– і гідроізоляцію конструкцій будівель і споруд, приміщень, промислових агрегатів і т.д.

Теплоізоляційні матеріали – це різновид будівельних матеріалів, які характеризуються високопористою або волокнисто-пустотною структурою і низькою теплопровідністю. Функціональне призначення теплоізоляційних матеріалів – забезпечення теплової ізоляції будівель, споруд, окремих приміщень, технологічної апаратури, теплового і холодильного обладнання, трубопроводів.

Застосування теплоізоляційних матеріалів дозволяє знизити матеріалоємність будівництва, вартість будівельних конструкцій і споруд, скоротити витрати палива на обігрівання будівель в прохолодний період та забезпечити їхній захист від природного атмосферного або виробничного технологічного перегріву.

У розвитку виробництва теплоізоляційних матеріалів і виробів мають переважати тенденції зниження показників густини матеріалів і виробів, формування ефективної пористої або волокнисто-пустотної структури, підвищення технологічності випуску виробів повної заводської готовності з мінімальними матеріальними й енергетичними витратами.

До найбільш поширених теплоізоляційних матеріалів і виробів належать мінеральна вата і вироби на її основі, зернові природні або штучні високопористі матеріали, легкі бетони пористої структури.

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Мінеральна вата – рихло-волокнистий матеріал, який складається з тонких (1…15 мкм) волокон склоподібної структури. Технічні вимоги щодо мінеральної вати наведені в ДСТУ Б В.2.7-94-2000 (ГОСТ 4640-93). Основні показники якості мінеральної вати – це діаметр і довжина волокон, марка за середньою густиною, вміст корольків, вологість, водопоглинання, теплопровідність, температуростійкість тощо.

Сировинні матеріали для мінераловатного виробництва достатньо різноманітні. Для виготовлення мінеральної вати застосовують металургійні шлаки, промислові відходи, попутні продукти силікатних виробництв, гірські породи. До сировини для виробництва мінеральної вати ставлять такі вимоги: вона має мати певний хімічний склад, який забезпечує стійкість волокна проти дії експлуатаційних чинників (вологи, температури); невисоку температуру отримання розплаву, досяжну в плавильних агрегатах, які застосовуються для цих цілей; утворювати силікатні розплави з необхідними для волокноутворення реологічними показниками; бути поширеною і не вимагати складної попередньої підготовки.

Вищенаведені вимоги забезпечуються складанням відповідної суміші (шихти), яка містить два або більше компонентів. Лише деякі види природної сировини можуть бути використані для отримання мінеральної вати без підшихтовки, тобто зміни хімічного і мінерального складу.

Доменні шлаки є одним з основних видів сировини для виробництва мінеральної вати. Вони є високотемпературними розплавами або продуктами їхнього охолодження у вигляді каменю, в якому кристалізуються силікати і алюмосилікати. Залежно від складу вмістовних їх оксидів , ,  і , загальна кількість яких складає 92...98 % за масою, шлаки підрозділяються на:

·  основні, якщо модуль основності

·  кислі ();

·  нейтральні ().