Методичні вказівки до виконання курсового проекту «Водопровідна мережа міста», страница 26

Z*_i – визначена раніше п’єзометрична позначка (наприклад, Z*_д), м;

h_j – втрати напору на ділянці між точками, що розглядаються, м.

П’єзометричні лінії будують з урахуванням напрямку руху води. Якщо рух води здійснюється від точки (і-1) до точки (і), приймають знак «+», а якщо навпаки – знак «–».

Вільний напір у будь-якій точці мережі

Н_і = Z*_і – Z_і ,                                             (8.4)

де Н_і  – вільний напір у будь-якій точці, м;

Z*_і– п’єзометрична позначка в точці, м;

Z_і  – позначка землі у цій точці, м, що визначається за генпланом міста.

Позначка низу бака водонапірної башти або контрезервуара

Z*_б = Z*_д +Σ h_j ,                                        (8.5)

де Z*_б – позначка низу бака водонапірної башти або контрезервуара

Z*_д– п’єзометрична позначка в диктуючий точці, м;

 Σh_j – сумарні втрати напору на ділянках від диктуючої точки до башти (контррезервуара), м.

Позначка верху бака водонапірної башти (контрезервуара)

Z*_в.б = Z*_б +Н_б ,                                        (8.6)

де Z*_в.б – позначка верху бака водонапірної башти (контрезервуара), м;

Z*_б – п’єзометрична позначка у диктуючій точці, м;

 Н_б – висота водонапірного баку (див. розділ 4), м.

Висота стовбура башти визначається за формулою:

Н_ст.б = Z*_б –Z_б ,                                        (8.7)

де Н_б – висота стовбура башти, м;

Z*_б – позначка низу бака водонапірної башти (контрезервуара), м;

Z_б – позначка землі біля водонапірної башти, м, яку приймають з генплану міста.

Завершуючи розрахунки, слід перевірити, щоб у будь-якій точці мережі була виконана умова

Н_mіn ≤ Н_і ≤ 60, де  Н_і  – вільний напір у будь-якій точці, м;

Н_mіn – мінімальний вільний напір, м, який визначений за формулою (8.1).

Якщо в якій-небудь точці отримане значення Н_і < Н_mіn , то слід повторити розрахунки за умови, що диктуючою буде та точка, значення вільного напору для якої є мінімальним.

Якщо в якій-небудь точці отримане значення Н_mіn > 60 м, то слід застосовувати зонування системи водопостачання або прийняти більші діаметри трубопроводів на тих ділянках, де отримані значні втрати напору (понад 7–10 м). Це питання вирішують, виходячи з техніко-економічного обґрунтування.

Для випадку роботи мережі в годину максимального водоспоживання з урахуванням пожежної витрати розрахунки здійснюють подібно, але приймають вільний напір Н_min._пож = 10 м [2, п.2.30]. Диктуючою точкою у цьому випадку буде найвіддаленіша точка пожежогасіння. Під час гасіння пожежі водонапірний бак спорожняється, тому наявність башти (або контррезервуара) не враховують.

У мережах об’єднаного водопроводу при гасінні пожежі вільний напір у будь-якій точці має бути в межах від 10 до 60 м [2, п.2.29, 2.30].

Для випадку роботи мережі в годину максимального транзиту розрахунки здійснюють подібно, але диктуючою п’єзометричною позначкою буде позначка верху бака контрезервуара.

П`єзометричні лінії будують зображені в масштабі. За звичай, горизонтальний масштаб приймають таким самим, як масштаб генплану (1:5000 або 1:10000), а вертикальний – залежно від рельєфу місцевості й отриманих значень вільних напорів (наприклад, 1:200 або 1:500).

Приклад п`єзометричної лінії показаний на рис.8.1.

9 БУДОВА ТА ОБЛАДНАННЯ ВОДОПРОВІДНОЇ МЕРЕЖІ

9.1 Споруди на водопровідній мережі

Для нормальної експлуатації водоводів і водопровідної мережі, а також арматури, що забезпечує їх функціонування, на водопровідній мережі влаштовують різноманітні споруди. Найбільш поширеними серед них є:

-  колодязі, в яких розміщують пожежні гідранти, засувки та іншу арматуру;

-  упори, які сприймають розтягуючі зусиля, що виникають у розтрубних з’єднаннях труб на відгалуженнях та кутах повороту;

-  компенсатори, які сприймають поздовжні температурні деформації труб;

-  дюкери та мостові переходи (акведуки), які розміщують при перетині водоводів або ділянок водопровідної мережі з річками або ярами;

-  переходи трубопроводів під залізницями і автодорогами.

9.1.1 Колодязі