Методичні вказівки до виконання курсового проекту «Водопровідна мережа міста», страница 12

t_I – час, протягом якого працюють насоси першого ступеня, год.;

q_ІІ– подача насосів другого ступеня, у відсотках від загального добового водоспоживання міста (Q_міст).

4 ВИЗНАЧЕННЯ ЄМНОСТІ І РОЗМІРІВ ВОДОНАПІРНОГО БАКА

Водонапірна башта та контррезервуар – це запасно-регулюючі ємності, які приєднані до водопровідної мережі. Якщо водонапірна башта знаходиться поблизу точки приєднання водоводів, то в такому випадку маємо мережу з баштою на початку. Якщо водонапірна башта знаходиться у протилежному кінці мережі відносно водоводів, то в цьому випадку водонапірна башта називається контррезервуаром. Призначення водонапірної башти (контррезервуара) – компенсація невідповідності між водоспоживанням і режимом роботи насосів насосної станції ІІ підйому, які подають воду у водопровідну мережу міста, зберігання запасу води на пожежогасіння та підтримання відповідних напорів у мережі. Водонапірну башту (контррезервуар) доцільно розміщувати у найвищій точці території, що забезпечується водою.

У години, коли подача води від насосної станції ІІ підйому перевищує водоспоживання, надлишок води надходить у водонапірну башту, а в години, коли подача води менша за водоспоживання, вода надходить з водонапірної башти в мережу.

Основним елементом водонапірної башти є водонапірний бак, який знаходиться на підтримуючій конструкції (стовбурі) на певній висоті.

Регулюючий об’єм водонапірного бака

                                                          (4.1)

де W_рег – регулюючий об’єм водонапірного бака, м³;

а_рег – коефіцієнт регулювання, який зазвичай визначають у формі таблиці (табл. 4.1), виходячи з режиму водоспоживання і подачі води насосами насосної станції ІІ підйому (див. рис.3.1), відсотків від розрахункового водоспоживання міста;

Q_міст – розрахункове водоспоживання міста, м³/добу (див. п.2.4).

Таблиця 4.1 складена у відсотках від розрахункового водоспоживання міста Q_міст. У 2-й стовпчик табл.4.1 записують прийняту за рис.3.1 величину подачі води насосами насосної станції ІІ підйому в кожну годину доби (q_І  або q_ІІ). У 3-й стовпчик записують величину сумарного водоспоживання у кожну годину доби q_год.і (див. табл.3.1, стовпчик 19). Різницю між величиною подачі води і водоспоживанням (Δq_і) записують у 4-й стовпчик, якщо подача води більше водоспоживання, або в 5-й стовпчик, якщо подача води менша за водоспоживання. Сума значень 4-го і 5-го стовпчиків має бути однаковою. Визначення величини залишку води в баку (6-й стовпчик) здійснюють з урахуванням надходження або витрати води з бака за умови, що в якусь мить (наприклад, о першій годині) бак порожній (залишок води в баку а₁ = 0). У кожну (і-ту) годину залишок води в баку становитиме а_і = а_і-1 ± Δq_і. Знак «+» приймають, якщо Δq_і. записане в 4-й стовпчик, а знак «–» – якщо Δq_і. записане в 5-й стовпчик. При вірно виконаних розрахунках у попередньо вибрану годину (у прикладі – о першій годині) залишок води в баку має дорівнювати0. Проаналізувавши отримані результати, знаходять найбільші за модулем значення залишку із знаками «+» і «–» – відповідно а_мах+ і а_мах–. Коефіцієнт регулювання а_рег = |а₊|_мах + |а_–|_мах.

Від величини коефіцієнта регулювання в значній мірі залежить величина регулюючого об’єму водонапірного баку, тому доцільно виконати розрахунки при різних режимах роботи насосів (3 варіанти) і обрати той варіант, за якого значення коефіцієнта регулювання буде найменшим.

Таблиця 4.1 – Приклад розрахунку коефіцієнта регулювання водонапірної башти (у відсотках від Q_міст) відповідно до рис.3.1