Методичні вказівки до виконання курсового проекту «Водопровідна мережа міста», страница 17

Витрата води, яка подається по кожному водоводу:

 ,                                      (6.6)

де q_вод – витрата води, яка подається по кожному з двох водоводів, л/с;

q_ІІ– подача насосів у годину максимального водоспоживання, у відсотках від загального добового водоспоживання міста, яку приймають за табл.4.1;

Q_міст – загальне добове водоспоживання міста, м³/добу.

Витрата води, яка подається від башти (контррезервуару):

q_б= q_{мах.год} – 2 q_вод ,                                              (6.7)

де q_б– витрата води, яка подається від башти (контррезервуара), л/с;

q_{мах.год} – сумарна витрата води в годину максимального водоспоживання, л/с;

q_вод – витрата води, яка подається по кожному водоводу, л/с.

У годину максимального транзиту по водоводах буде надходити

 ,                               (6.8)

де q*_вод – витрата води, яка подається по кожному з двох водоводів у годину максимального транзиту, л/с;

q_ІІ* – подача насосів у годину максимального транзиту, у відсотках від загального добового водоспоживання міста, яку приймають за табл.4.1;

Q_міст – загальне добове водоспоживання міста, м³/добу.

Витрата води, яка транзитом подається у контррезервуар:

q_тр= 2 q*_вод – q_мах.тр,                                            (6.9)

де q_б– витрата води, яка подається у контррезервуар, л/с;

q*_вод – витрата води, яка подається по кожному водоводу, л/с;

q_мах.тр – сумарна витрата води у годину максимального транзиту, л/с.

Якщо регулюючих ємностей в мережі нема, по водоводах буде подаватися вся розрахункова витрата (q_р.год = q_{мах.год}). Відповідно по кожному з двох водоводів буде подаватися витрата q_вод=0,5 q_{мах.год} .

Розрахунок мережі на пропуск максимальної годинної витрати з урахуванням витрати води на гасіння пожеж здійснюють за умови, що вся необхідна витрата води надходить від насосної станції ІІ підйому (по водоводах), а подачі води від башти або контррезервуара не буде. У такому випадку по кожному з двох водоводів буде надходити витрата

q_{вод.пож} =0,5 (q_{мах.год} + n_пож ∙q_пож),                        (6.10)

де q_{вод.пож}  – витрата води, яка подається по кожному водоводу, л/с;

q_{мах.год} – сумарна витрата води в годину максимального водоспоживання, л/с;

q_пож  – норма водоспоживання на гасіння однієї пожежі, л/с (див. п.2.5);

n_пож– кількість пожеж, що можуть виникнути одночасно (див. п.2.5).

Місця виникнення пожеж (їх має бути стільки, скільки прийнято одночасних пожеж – n_пож) приймають у найнесприятливіших точках (наприклад, у найвіддаленіших від місця приєднання водоводів вузлах мережі). При цьому вузлову витрату в точках виникнення пожеж збільшують на величину q_пож. Усі інші вузлові витрати приймають відповідно до розрахунків мережі на пропуск максимальної годинної витрати.

Попереднє розподілення потоків води в водопровідній мережі виконують окремо для кожного розрахункового випадку. При цьому для кожного вузла мережі необхідно дотримуватися І закону Кірхгофа:

(Σ q_діл) _і + q_{вузл і.} = 0,                                     (6.11)

де (Σ q_діл) _і – витрата води на ділянках, що утворюють і-й вузол, л/с;

q_{вузл і.}– вузлова витрата води у і-му вузлі, л/с.

Якщо потік води йде до вузла, значення витрат у формулі (6.11) приймають із знаком «+», а якщо потік води йде від вузла, – із знаком «–».

Під час визначення вузлових витрат води у точках приєднання водоводів і регулюючих ємностей до величини вузлової витрати слід додавати витрату води по водоводу або витрату, яка подається від башти (контррезервуара). Витрату води, яка подається у контррезервуар у годину максимального транзиту приймають із знаком «–».

За наміченими під час попереднього розподілення потоків води витратами приймають діаметри ділянок.

6.3 Визначення діаметрів труб на розрахункових ділянках

Для напірних водоводів і водопровідних мереж, як правило, слід застосовувати неметалеві труби (залізобетонні напірні або пластмасові). Водопровідні мережі в межах населених пунктів прокладають найчастіше з напірних чавунних труб. Сталеві труби допускається застосовувати на ділянках із розрахунковим внутрішнім тиском понад 1,5 МПа, при проходженні ділянок під автодорогами або залізничними коліями, при улаштуванні дюкерів та мостових переходів, при перетині господарсько-питного водопроводу з каналізаційними мережами [2, п.8.21].