Методичні вказівки до виконання курсового проекту «Водопровідна мережа міста», страница 25

Якщо величина досягнутої нев’язки перевищує значення, вказане в загальних даних, то слід збільшити кількість ітерацій.

Якщо під час введення даних були допущені помилки, на екрані можуть з’явитися написи (підказування):

- «ДЛЯ УЗЛА N = 3 НЕ ВЫПОЛНЕН ЗАКОН КИРХГОФА»;

- «В УЗЛЕ N = 1 УЧАСТОК N = 1 ВСТРЕТИЛСЯ 2 РАЗА»;

- «УЧАСТОК N = 4 В УЗЛАХ ОПИСАН 2 С ОДИНАКОВЫМИ ЗНАКАМИ»;

- «УЧАСТОК N = 2 В УЗЛАХ ОПИСАН 3»;

- «УЧАСТОК N = 3 В УЗЛАХ ОПИСАН ОДИН PАЗ»;

- «УЧАСТОК N = 4 В СЕТИ ОПИСАН 2 С ОДИНАКОВЫМИ ЗНАКАМИ»

і т.п., то необхідно повернутися до редагування даних, виправити вказані помилки і знову перейти до пункту «ВЫПОЛНЕНИЕ» (див.п.11 Порядку роботи на ПЕОМ).

13 Отримані результати можуть бути виведені на принтер або записані на диск. Для цього необхідно обрати бажаний варіант у меню пункту «Выдача результатов» і натиснути клавішу «Enter». Окрім результатів розрахунку можна роздрукувати або записати на диск усі вихідні дані. Для цього треба обрати відповідну таблицю і натиснути клавішу «Enter».

14 Для виходу з програми слід перейти в пункт меню «ЗАВЕРШЕНИЕ» і натиснути клавішу «Enter», після чого на екрані з’явиться напис «Выход». Після цього знову натиснути клавішу «Enter» щоб закрити програму.

У разі необхідності, можна припинити роботу з програмою на будь-якому етапі, але для збереження внесених даних, їх слід записати на робочий диск комп’ютера (див.п.5 Порядку роботи на ПЕОМ) і вийти з програми (див.п.14 Порядку роботи на ПЕОМ).

7 ГІДРАВЛІЧНИЙ РОЗРАХУНОК ВОДОВОДІВ

Гідравлічний розрахунок водоводів здійснюють, виходячи з витрати (q_вод), яка припадає на кожний водовід при максимальній подачі насосів (див. п.6.2). Діаметр труб приймають за табл.6.4. При цьому бажано застосовувати неметалеві труби. Втрати напору визначають за формулами (6.12) або (6.13) для всіх розрахункових випадків.

Гідравлічний розрахунок трубопроводів, які з’єднують водопровідну мережу з водонапірною баштою, здійснюють, виходячи з витрати в годину максимального водоспоживання (q_б).

Діаметр труб, які з’єднують водопровідну мережу з контррезервуаром, визначають, виходячи з більшої із витрат q_бабо q_тр (див. п.6.2). Втрати напору визначають для всіх розрахункових випадків.

Гідравлічний розрахунок вводів на промислові підприємства здійснюють, виходячи з максимальної секундної витрати підприємства.

8 ПОБУДОВА П’ЄЗОМЕТРИЧНИХ ЛІНІЙ

П’єзометричні лінії будують за напрямком від точки приєднання водоводів до найвіддаленішої точки мережі (по найдовшому шляху) через точки, які мають вищі позначки землі. Якщо в мережі є водонапірна башта або контрезервуар, їх також слід показати. У деяких випадках (наприклад, для мереж з водонапірними баштами) п`єзометричні лінії будують від насосної станції ІІ підйому.

П’єзометричні лінії приводять для всіх розрахункових випадків, виходячи з втрат  напору, які були визначені під час гідравлічного розрахунку.

П’єзометрична лінія показує, якими є значення п`єзометричних позначок та вільні напори в будь-якій точці мережі.

Побудову п’єзометричних ліній розпочинають із випадку роботи мережі в годину максимального водоспоживання. При цьому мінімальний вільний напір над поверхнею землі [2, п.2.26] може бути визначений за формулою:

Н_mіn = 4 (n – 1) + 10,                                 (8.1)

де Н_mіn – мінімальний вільний напір, м;

n – кількість поверхів житлової забудови.

Вільний напір має бути забезпечений у будь-якій точці мережі, тому доцільно побудову п’єзометричних ліній розпочати з найвищої віддаленої точки міста (диктуючої). Для мереж з контррезервуаром диктуючою найчастіше буде точка сходу потоків. П’єзометрична позначка в диктуючій точці

Z*_д = Z_д + H_min ,                                        (8.2)

де Z*_д – п’єзометрична позначка в диктуючій точці, м;

Z_д – позначка землі в диктуючій точці, м, що визначається за генпланом міста;

Н_mіn – мінімальний вільний напір, м.

П’єзометрична позначка у попередній за рухом води точці

Z*_і-1 = Z*_і ± h_j,                                           (8.3)

де Z*_i-1 – п’єзометрична позначка у попередній за рухом води точці, м;