Дипломна робота являє собою закінчене науково-практичне дослідження.
Практична значущість дипломної роботи полягає в обґрунтуванні реальності її результатів для потреб практики.
Реальної вважається робота, виконана у відповідності з наявними проблемами бази переддипломної практики, на основі її реальних даних за ряд років, і результати якої після захисту повністю або частково можуть бути впроваджені в практику діяльності базового підприємства або аналогічних йому. Відповідність робіт вимогам реальності даних підтверджується наявністю відповідної довідки з бази практики.
Комплексний системний підхід до розкриття теми роботи полягає в тому, що предмет дослідження розглядається під різноманітними кутами зору – з позицій теоретичної бази і практичних наробіток, умов реалізації на підприємстві, аналізу, обґрунтування шляхів вдосконалення, вивчення ступеня ефективності тощо – в тісному взаємозв’язку і єдиній логіці викладення.
Застосування сучасної методології полягає в тому, що при виконанні огляду літератури, аналізу діяльності підприємства і обґрунтуванні шляхів вдосконалення предмету дослідження, студент повинен використати відомості про новітні досягнення в техніку і технологіях, застосовувати економіко-математичне моделювання, в тому числі з використанням можливостей обчислювальної техніки.
В процесі виконання дипломної роботи, поряд з теоретичними знаннями і практичними навичками зі спеціальності, студент повинен продемонструвати здібності до науково-дослідницької роботи і уміння творчі мислити, навчитися вирішувати науково-прикладні актуальні задачі.
Щоб успішно написати роботу, вимагається не стільки блискучий розум, скільки рішучість і наполегливість. Тому необхідно в кінцевому підсумку прийти до розуміння дипломної роботи саме як роботи.
Перед початком написання багато студентів зазнають так званий «стрес чистого аркушу», тобто незрозуміло, як може з'явитися логічно пов'язаний текст достатньо великого обсягу. У даному випадку необхідно почати свою роботу з того, що відомо, і продовжувати ретельно робити те, що логічні випливає з відомого.
Слід бути готовим до неодноразового редагування фрагментів тексту. Тяжко викладати свою думку, водночас винаходячи для неї найкращу словесну форму. Створення граматично стрункого тексту доцільно робити шляхом його редагування в декілька прийомів. Тому процес написання і переписування є ключовим.
Написанню роботи слід придати певну послідовність. Оскільки раніше було відзначене, що найбільш прийнятним є цілісний засіб підготовки роботи, то необхідно більш докладно на ньому зупинитися. Найбільш розповсюджена послідовність написання і редагування розділів роботи в цьому випадку така. Спочатку підготовляються: вступ, перший розділ і додатки до нього, другий розділ і додатки до нього, третій розділ і додатки до нього, висновок. Після цього редагується основна частина роботи – розділи і додатки до них. Після цього уточнюється зміст вступу і висновку. В наступному формується список літератури, зміст, титульний лист. По завершенні остаточно редагується вступ і висновок.
Перший варіант роботи слід писати в максимально короткий час. Це пов'язане з тим, що, по-перше, написання роботи в короткий проміжок часу дозволить уникнути протиріч і повторень (людина напрочуд швидко забиває навіть те, що написала сама); по-друге, процес повернення до того, на чим автор зупинився в минулий раз, дуже тривалий; по-третє, написання роботи впродовж тривалого часу призводить до високої емоційної напруги і робота починає вже «тиснути» на студента, що сприяє зниженню дієздатності і появі почуття огидності до творчої діяльності.
Матеріал слід викладати у відповідності з назвою і метою роботи, логічно струнко і послідовно. Студент повинен чітко усвідомлювати, що мета роботи складається не в простому описі поставлених в плані питань, а в аналізі існуючих проблем діяльності економічних суб'єктів і обґрунтуванні пропозицій з рішення цих проблем.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.