Пластичні маси. Методи одержання виробів із пластмас, страница 4

Резит має достатню механічну міцність, електроізоляційні властивості, хімічну стійкість і теплостійкість. Резити стійкі проти дії водних і слабкокислих середовищ, бензину, масел, органічних розчинників. При температурі близько 300° С відбувається термічна деструкція резиту з виділенням води і фенолу. При вищих температурах утворюється кокс.

Для виготовлення виробів з пластмас на основі новолакових-смол ці смоли переводять у резольні (термореактивні), добавляючи до складу спресовуваних порошків таку кількість формальдегіду, якої не вистачає (наприклад, 10—15% уротропіну), і нагріваючи суміш. Внаслідок цього утворюється резит.

Фенопласти. Для виготовлення технічних виробів використовують складні композиційні пластичні маси, до складу яких, крім фенолформальдегідної смоли, входять різні наповнювачі, речовини, які сприяють затвердіванню і переводять смолу в резит (уротропін, оксиди і гідрати окисів кальцію, магнію та ін.), мастило (стеарин), яке поліпшує процес утворення таблеток з порошків і перешкоджає прилипанню виробів до стінок прес-форми, барвники.

Амінопласти (аміноформальдегідні пластмаси) виробляють на основі продуктів поліконденсації сечовини (карбаміду), меламіну і деяких інших сполук з формальдегідом. Карбамідна смола безколірна, її змішують із сульфітною целюлозою (наповнювач), мастильними речовинами, барвниками та ін., внаслідок чого утворюються прес-порошки, забарвлені в різні кольори. З них методом гарячого пресування виготовляють різні вироби.

Амінопласти мають добру опірність поверхневим електричним розрядам, виділяючи під дією електричної дуги азот, що гасить дугу. їх використовують для виготовлення кольорових телефонних апаратів, рукояток, меблевої фурнітури, корпусів і абажурів ламп, світильників, харчової тари та ін.

Матеріали на основі фенолформальдегідних, сечовиноформальдегідних, кремнійорганічних, поліефірних, епоксидних та інших смол можна поділити на такі групи: пластмаси з порошковими, волокнистими, шаруватими наповнювачами, а також газонаповнені.

3. Пластмаси з порошковими наповнювачами. Ці пластмаси в основному термореактивні. Вони термостійкі (до 110—150° С) і мають порівняно високі механічні властивості. Вид наповнювача впливає на властивості порошкових пластмас. Так, для виготовлення виробів загальнотехнічного призначення як наповнювач застосовують деревне борошно, для виробів з вищою термостійкістю — мелений азбест, а для підвищення водостійкості і діелектричних властивостей — кварцове борошно. Наповнювачами можуть бути також тальк, діатоміт, мелений шлак, графіт та ін. Пластмаси з порошковими наповнювачами постачають у вигляді прес-порошків, які легко спресувати в таблетки; нагріваючи останні с. в. ч., методом пресування виготовляють потрібні вироби.

Є багато прес-порошків різного складу і різного призначення.

4. Пластмаси з волокнистими наповнювачами. У них наповнювачами є: подрібнена бавовникова целюлоза, азбестові і скляні волокна, текстильний дріб'язок або обрізки тканини. Зв'язуючим є синтетичні термореактивні смоли. Цей вид пластмас використовується для виготовлення деталей машин будь-якої форми методом пресування.

Волокніт натуральний являє собою волокнисту пластмасу на фенолформальдегідній смолі з наповнювачем із бавовникової целюлози. Це ударноміцний, крупноволокнистий матеріал, що застосовується для виготовлення маховичків, ручок верстатів та інструментів, кришок, різьбових пробок, шківів, кулачків, шестерень, роликів транспортерів і т. п.

Скловолокніт. Наповнювачами є скловолокно або скляний дріб'язок. Границя міцності скловолокніту на затверділій поліефірній смолі становить 250—270 Мнім² (2500— 2700 кГ/см²). Скловолокніт застосовують для виготовлення виробів, які повинні мати високу механічну міцність, водостійкість і високі електроізоляційні властивості.