Пластичні маси. Методи одержання виробів із пластмас, страница 3

Полікарбонати — полімерні ефіри вуглекислоти і дифенолів, які мають кристалічність ЗО—70%; робоча температура— від —100° до +130°С. Полікарбонати атмосферо - і водостійкі, а також стійкі проти дії розбавлених кислот, розчинів солей, розкислювачів, мастильних масел, вуглеводнів, але руйнуються лугами, бензолом, ацетоном. З полікарбонатів виготовляють шестірні, деталі підшипників, авто- і радіодеталі, плівки, деталі електроапаратури.

Поліамідні смоли (капрон, нейлон, енант) знайшли широке застосування у виробництві синтетичних волокон і меншою мірою — як конструкційні пластмаси. При нагріванні вони мають добру рідкотекучість, здатність до кристалізації, а при кімнатній температурі—високу стійкість проти стирання, низький коефіцієнт тертя.

Загальна формула поліамідів — NH — CO — (СН2)m —NH — CO — (СН2)n—· При m=n=5 загальна формула капрону буде — NH — CO — (CH2) 5 —.

Капрон — продукт полімеризації капролактаму NH — (СН2)5—CO. Він стійкий проти розбавлених мінеральних кислот, лугів, більшості розчинників, має достатню міцність на розрив, твердість, еластичність. Плавиться він при температурі 225° С, але при температурі понад 100° С і нижче 0° С його механічна міцність знижується.

Капрон застосовують для виготовлення деталей, що використовуються у вузлах тертя. У деяких випадках він є замінником кольорових металів і сплавів (при виготовленні вкладишів підшипників, втулок, манжет, зубчастих передач та ін.). Капрон використовують також для виготовлення плівок, волокон, корду, тканин, сіток, канатів та ін.

Нейлон витримує тривале нагрівання до 270° С; він має вищі стійкість проти спрацювання і ударну в'язкість, інертний до лугів, стійкий проти розбавлених мінеральних кислот, нафтових масел, мастил, нерозчинний у звичайних органічних розчинниках.

З нейлону виготовляють деталі підшипників, шестірні, електротехнічні деталі, деталі текстильних машин, труби, волокно та ін.

Енант має властивості, що не набагато відрізняються від властивостей капрону і нейлону. Використовують енант як конструкційну пластмасу і волокно.

Поліформальдегід (— СН2 — О —) η — непрозорий матеріал, який виробляють з формальдегіду НСНО. Кристалічність його досягає 75%, що надає йому механічної міцності. жорсткості, високої ударної в'язкості і стійкості проти стирання. Його робоча температура—від —40° до +130° С. Він не розчиняється у звичайних розчинниках, стійкий проти дії багатьох хімічних середовищ, плісені, комах, має високі діелектричні властивості, але малостійкий проти дії неорганічних кислот і лугів.

З поліформальдегіду виготовляють водопровідну арматуру, деталі з різьбою, дрібні шестірні, ізоляцію для тонких проводів, труби, листи та ін.

2. Фенолформальдегідні смоли. Пластмаси з наповнювачами найчастіше виробляють на основі фенолформальдегідних смол, що утворюються при взаємодії фенолів (фенолу, крезолу, ксиленолу та ін.) і альдегідів (формальдегіду, фурфуролу та ін.) у присутності каталізаторів.

Фенолформальдегідні смоли залежно від хімічного складу можуть бути термопластичними і термореактивними.

Термопластичні (новолакові) смоли утворюються внаслідок поліконденсації формальдегіду НСНО з надлишком фенолу С₆Н₅ОН у присутності мінеральних кислот. Смоли мають лінійну будову. При нагріванні до 100—120° С вони плавляться, а при охолодженні затвердівають. Вони розчиняються в спирті, ацетоні та інших органічних розчинниках.

Термореактивні (резольні) смоли утворюються внаслідок поліконденсації фенолу з надлишком формальдегіду в присутності лугів. У процесі нагрівання ці смоли спочатку переходять у рідкий стан (резол), потім стають еластичними (резитол), а потім переходять у твердий стан (резит), стаючи при цьому неплавкими, нерозчинними, такими, що не набухають, у зв'язку з переходом лінійної будови макромолекул у сітчасту.