Бази даних та бази знань: Методичні вказівки до лабораторних робіт. Частина 1, страница 6

Відповідно до розглянутої раніше трирівневої архітектури ми маємо справу з поняттям моделі даних стосовно кожного рівня. І дійсно, фізична модель даних оперує категоріями, що стосуються організації зовнішньої пам'яті та структур збереження, які використовуються у даному операційному середовищі. В даний момент як фізичні моделі використовуються різні методи розміщення даних, засновані на файлових структурах: це організація файлів прямого та послідовного доступу, індексних файлів й інвертованих файлів, файлів, що використовують різні методи хэшування, взаємозалежних файлів. Крім того, сучасні СУБД широко використовують сторінкову організацію даних. Фізичні моделі даних, основані на сторінковій організації, є найбільш перспективними [1, 6].

Найбільший інтерес викликають моделі даних, які використовуються на концептуальному рівні (див. рис. 1.4). Стосовно них зовнішні моделі називаються підсхемами та використовують теж абстрактні категорії, як і концептуальні моделі даних.

Крім трьох розглянутих рівнів абстракції при проектуванні БД існує ще один рівень, який передує їм. Модель цього рівня повинна виражати відображати інформацію про предметну область у вигляді, незалежному від використовуваної СУБД. Ці моделі називаються інфологічними, чи семантичними, і відбивають у природній і зручній для розроблювачів й інших користувачів формі інформаційно-логічний рівень абстрагування, пов'язаний з фіксацією й описом об'єктів предметної області, їхніх властивостей і взаємозв'язків.

Міфологічні моделі даних використовуються на ранніх стадіях проектування для опису структур даних у процесі розробки додатку, а датологічні моделі вже підтримуються конкретною СУБД.

Документальні моделі даних відповідають уявленню про слабоструктуровану інформацію, орієнтовану більш на вільні формати документів, текстів природною мовою.

Моделі, засновані на мовах розмітки документів, пов'язані насамперед зі стандартною загальною мовою розмітки – SGML (Standart Generalised Markup Language), що був затверджений ISO (International Standart Organizashion) як стандарт ще в 80-х роках. Ця мова призначена для створення інших мов розмітки, вона визначає припустимий набір тегів (посилань), їхні атрибути та внутрішню структуру документа. Контроль за правильністю використання тегів здійснюється за допомогою спеціального набору правил, називаних DTD-описами, що використовуються програмою клієнта при вивченні документа. Для кожного класу документів визначається свій набір правил, що описують граматику відповідної мови розмітки. За допомогою SGML можна описувати структуровані дані, організовувати інформацію, що міститься в документах, представляти цю інформацію в певному стандартизованому форматі. Але через деяку свою складність SGML використовувався, в основному, для опису синтаксису інших мов (найбільш відомим з який є HTML), і деякі додатки працювали з SGML-документами прямо.

Набагато простішою і зручнішою від SGML є мова HTML, яка дозволяє визначати оформлення елементів документа і має певний обмежений набір інструкцій – тегів, за допомогою яких здійснюється процес розмітки. Інструкції HTML у першу чергу призначені для керування процесом винесення вмісту документа на екрані програми-клієнта і визначають цим самим спосіб представлення документа, але не його структуру. Як елемент бази даних, описуваної HTML, використовується текстовий файл, що може легко передаватися по мережі з використанням протоколу HTTP. Ця особливість, а також те, що HTML є відкритим стандартом і величезна кількість користувачів може застосовувати можливості цієї мови для оформлення своїх документів, безумовно, вплинули на зростання популярності HTML і зробили його сьогодні головним механізмом представлення інформації в Інтернеті.

Однак HTML сьогодні вже не задовольняє повною мірою вимогам, які предяв’ляються сучасними розроблювачами до мов подібного роду. На заміну їй була розроблена нова мова гіпертекстової розмітки, потужна, гнучка і, одночасно з цим, зручна мова ХМL.