за результатами року знаходять прибуток і рентабельність підприємства в цілому;
загальну суму акцій множать на процент рентабельності по заводу і одержують прибуток на акціонерний капітал.
Із цього прибутку віднімають податок на прибуток за відомою ставкою і відрахування до резервного фонду підприємства за заздалегідь установленим нормативом;
прибуток, що залишився, належить до розподілу між власниками акції пропорційно їх вартості.
Приклад. Розрахувати плановий процент дивідендів, якщо прибуток, що планується на рік, Прпл. = 120 млн.крб., вартість основних виробничих фондів та обігових коштів Кппф = 420 млн.крб., загальна сума акцій Какц = 5,0 млн.крб., ставка податку на прибуток Спр = 30%; процент відрахувань від чистого прибутку до резервного фонду Срез = 5%.
Розрахунок виконуємо за наведеним вище алгоритмом. Знаходимо планову рентабельність виробництва
Рпл = 100 Прпл./Кппф = 100*120/420 = 28,5%
Сума прибутку, одержаного на акціонерний капітал
Пракц = КакцРпл/100 = 5,0*28,57/100 = 1,43 млн.крб.
Прибуток на акції після підрахування з цього податку на прибуток Пракц = Пракц/1-Спр/100/ = 1,0 млн.крб.
Нарахування від прибутку до резервного фонду підприємства
Пррез = Пракц1Срез/100 = 1,0*5/100 = 0,05 млн.крб.
Прибуток, що належить до розподілу за акціями
Пррозп = Пракц1 - Пррез1 = 1,0 – 0,05 = 0,95 млн.крб.
На кожний карбованець акціонерного капіталу належить до виплати доход у сумі Пррозп/Какц = 0,95/5,0 = 0,19 крб., тобто на акцію вартістю 1000 крб. Планується за підсумками роботи за рік виплата дивідендів у сумі 190 крб.
Узагальнюючи розглянені вище нетрадиційні форми та методи оплати праці, можна зробити висновок, що за умов переходу до ринкової економіки практично всі вони можуть використовуватися і поширюватимуться дедалі більше.
1. Мета і принципи організації оплати і стимулювання праці.
2. Обґрунтування вибору форм оплати праці.
3. Розподільні відносини і економічний зміст розподільних елементів.
4. Переваги і недоліки КТВ, КТУ.
5. Принципи преміювання і самостійність підприємства у їх реалізації.
6. Чинники і шкали преміювання, відчутність стимулів.
7. Методи формування КТУ робітників і КЕП спеціалістів.
8. Економічний зміст нетрадиційних форм оплати і преміювання працівників.
9. Тантьєми, бонуси, “плаваючі” оклади та дивіденди, їх джерела і методи розрахунків.
Розділ V. ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ
Глава 16. Планування економічного і соціального розвитку підприємства
16.1. Завдання і зміст внутрішньозаводського планування
План – розгорнута науково обґрунтована програма всієї виробничої, господарської та соціальної діяльності колективу підприємства /виробничого об’єднання/, яка визначає головні напрями розвитку підприємства, його кількість та якісні показники при найповнішому і раціональному використанні трудових, матеріальних та фінансових ресурсів.
Внутрішньозаводське планування – первина ланка планового керівництва промисловістю. Воно покликане визначати та підтримувати внутрішньозаводські пропорції, які забезпечують виконання поставлених перед підприємством завдань з високою економічною ефективністю.
На сьогодні на підприємствах склалися три види планової роботи:
1/ планування розвитку техніки /технічне планування/;
2/ планування розвитку економіки /економічне планування/;
3/ планування організації виробничого процесу, тобто оперативно-календарне планування.
Перші два види являють собою техніко-економічне планування, завданням якого є розробка перспективних і поточних планів економічного і соціального розвитку підприємства.
Плани включають завдання підприємству, кількісні та якісні показники і передбачають забезпечення умов для їх виконання.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.