Ставлення до мови як до адаптивної системи відповідає методологічним основам сучасної лінгвістики, тобто розуміння того, що розвиток мови і свідомості нерозривно пов'язані з розвитком суспільства, з історією народа – носія мови. В мові спостерігається частковий випадок загального зв'язку явищ у природі та суспільстві.
Лексико-семантична макросистема сучасної іспанської мови являє собою певне формування, яке не виходить за межі загальної макросистеми, а бере активну участь в її логічному розвитку, підтримує зв'язки з іншими рівнями мови як системи.
У процесі адаптації індоамериканізмів спостерігається їх здатність входити до того чи іншого угрупування слів, об'єднаного значеннями предметності, якості предмета або дії і, таким чином, національні варіанти іспанської мови Америки сприймають у свою лексико-семантичну систему вербальні, іменні та ад'єктивні новоутворення на базі індоамериканізмів з рівним значенням і різним лінгвістичним оформленням.
Як один із аспектів адаптації запозичених індоамериканізмів в межах словникового складу того чм іншого варіанта мови спостерігається встановлення різних типів семантичних зв'язків і особливості їх семасіологічних ознак. Спостерігаються такі явища, "діатопічна синонімія", вже вищеназвані:
Шочікалько Паленке
Тахін Копан
Це означає участь одного і того ж запозиченого індоамериканізму в розвиткові синонімічних процесів у різних національних варіантах іспанської мови Америки, що спричиняє зміни в антонімічних рядах, куди залучаються в основному вербальні парасентичні словоформи на базі індоамериканізмів та афроамериканізмів та деякі ад'єктивні форми. Синонімічні серії, сформовані за участю запозичених індоамериканізмів, мають певну необхідну надмірність, що сприяє гнучкості вибору адекватного мовного засоба в тому чи іншого комунікативному акті. Ця особливість, а також особливості паронімічних серій, використовуються письменниками костумбристами для відтворення колориту місцевого життя на сторінках літературних творів.
Запозичені індоамериканізми мають здатність адаптуватись у системі мови, що їх запозичила, як моносемічні / полісемічні знаки.
Вивчення проблеми запозичення запозичених індоамериканізмів в еквадорському варіанті іпанської мови ускладнюється тим, що в момент контакту аборигенні мови мали в більшості своїй усну форму і належали до мов агглютинативного типу які частково інкорпорують. Моносемічні запозичення зберегли в більшості те значення, яке було притаманно у мові-джерелі і використовується для номінації вузько-специфічних реалій. Полісемічні лексеми могли змінити своє похідне значення в мові-реципієнті у зв'язку зі специфікою періоду первісного контакту, коли головним засобом комунікації було не слово, а рух і значення лінгвістичного знаку, що передавалося інформантом , не завжди відповідала тій інформації, яку сприймала друга сторона комунікації (реципієнт).
Іспанська мова в країнах Латинської Америки має свої особливості як в плані фонетики та лексики, так і в плані граматики та стилістики.
При всієї своєї схожості розмовна мова латиноамериканців відрізняється від розмовної мови іспанців (дуже яскраво це виявляється у формі звертання). "Національна мовна норма Іспанії не є сьогодні єдиною нормою для всіх країн, які розмовляють іспанською мовою"(1). В свою чергу, національні норми реалізації іспанської мови в різних іспаномовних латиноамериканських країнах відрізняється один від одного.
Латиноамериканізми найяскравіше проявлють себе на "вулиці" іспаномовних південноамериканських країн у формах звертання.
Реалізація займенникових форм звертання в Латинській Америці різко відрізняється від піринейського. Система латиноамериканських займенникових форм звертання представлена не опозицією форм tu / usted (до одної особи), vosotros / ustedes (до багатьох осіб), як в Іспанії, але ускладненого опозицією форм в однині: tu, vos / usted, su merced.
В множині, навпаки, має місце змішення двох форм в єдину – ustedes.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.