На третьому етапі формування мовної макросистеми після національно-визвольних воєн 1810 – 1826 років спостерігається процес усунення тотожності між європейськими та американським варіантом іспанської мови. Зберігаючи матеріальні риси вихідної мови, мова “А1” містить певну кількість елементів мов, які й викликали її специфічну перебудову (у комплексі соціо-історичних чинників) і надали своєрідність її подальшого розвитку.
Ідіом “А1” що символізує собою варіант мови, поширений у Новому Світі, обслуговує вісімнадцять державних утворень Латинської Америки і знаходиться у стосунках доповнення в процесі свого співіснування з ідіомом “А”, що обслуговує суспільство бувшої метрополії у рамках макросистеми полінаціональної іспанської мови. У вигляді формули процес утворення макросистеми Америки зображається таким чином :
A+B ® А+b=A*; A¹A*; A*=(A1*+...+A18)
Ам = [А+(А*1`+...+А18)].
Згідно з данними дослідження, запозичені елементи з індіанських мов розподілились приблизно по восьми ареалах, а її географічна протяжність збігається з кількома національними державними формуваннями. Цей факт американської мовної дійсності дозволяє по-різному оцінювати внесок запозичених індоамериканізмів у формуванні макросистеми національної іспанської мови.
В наслідок мовних контактів в діатонічному іспаномовному ареалі можно спостерігати не однакову геолінгвістичну дифузію запозичень, що відбилося і на формуванні національних варіантів іспанської мови. Іспаномовний ареал Америки сформувався на територіях, де раніше проживало поліетнічне аборигенне населення.
При встановленні кордонів нових державних формуваннь склалась ситуація, коли представники однієї і тієї ж аборигенної етнічної групи опинились на різних національних державних територіях і брали участь у різних соціо-етнічних процесах. Ставлення до аборигенного коду у кожної нації було різним. У зонах тривалої двомовності (Перу, Мексика, Парагвай) політика держави була спрямована на підтримання престижу індіанської мови. У разі, коли індіанська мова була мовою етнічної меншості, вона не підтримувалась державою, і не одержувала відповідного розвитку. (мова чибча в Еквадорі, Перу, Венесуелі). Держави, що сформувались на територіях, де індіанське населення було по- варварському знищенно, проводили свою політику, спрямовану на укріплення позицій колоніальної мови, а рештки аборигенних кодів спостерігались у топоніміці, реаліях місцевого життя (аравак-карибські запозичення в іспанській мові Болівії, Колумбії, Пуерто -Ріко, Коста Ріки, Еквадору, Гондурасу, Ннікарагуа, Панами, Домініканської Республіки). Наприклад назви місць-держав племіні майа: Теотіуакан, Шочікалько, Тахін, Тікаль, Паленке, Копан.
Діатопічна іспанська мова як система функціонує і розвивається не у вакуумі, а в певних мовних і мовленевих оточеннях, що іменуються лінгвістичним середовищем.
Лінгвістичне буття запозичених індоамериканізмів відбувається у межах лексико-семантичної системи національної іспанської мови, що є середовищем для їх функціонування і розвитку. У світлі теорії номінації запозичення мають статус рівноправності, а не неповноцінності у порівнянні з іншими видами номінації і є тим каналом, що сприяє входженню нових елементів у мову. і виробленню нових системно-структурних відносин.
Кожна мова виявляє три групи властивостей, які можна віднайти у певних проявах мови, - універсальні, типові та індивідуальні. Виділені властивості є відбитком філософських категорій одиничного, особливого та загального у мовознавстві.
Названі три групи властивостей легко розкриваються в таких мовних одиницях як запозичення. Універсальна властивість мови – служити задоволенню комунікативних потреб суспільства - розповсюджується і на такі комунікативні одиниці, як запозичення.
Типова властивість запозичень є їх здатність приходити у відповідність зі всією системою сприймавшої їх мови, тобто адаптуватися.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.