Реконструкція будинку для заощадженння тепла, страница 4

Плити з екструдованого пінополістиролу можна зберігати просто неба, але при цьому оберігати від дії сонячного світла.

Пінополіуретан

Пінополіуретан є неплавкою термореактивною пластмасою комірчастої структури. Тільки 3% від його об'єму становить твердий матеріал, який і утворює каркас із ребер і сгінок. Ця кристалічна структура надає матеріалові механічної міцності. Решта 97% об'єму — це порожнини і пори, заповнені газом фторхлорметаном з надзвичайно низькою теплопровідністю. Частка замкнених пор складає 90-95%.

Пінополіуретанові суміші — рідкі. їх наносять на поверхню методом заливання або напилення з допомогою піногенера-тора, в якому змішуються і дозуються необхідні компоненти. Завдяки можливості замінювати складники, можна отримувати пінополіуретани з широким спектром властивостей. Це, в свою чергу, уможливлює застосування матеріалів для утеплення, паро- і гідроізоляції об'єктів зовні і всередині. Зазвичай процес спінення триває 6-Ю секунд — і в результаті утворюється безшовна ізоляція, яка не потребує кріплення і здатна витримувати значні навантаження.

Пінополіуретанові системи мають широкий діапазон густини — від 30 до 200 кг/м³, витримують температури від -20 до 150°С і значні й тривалі механічні навантаження. Пінополіуретанові покриття інертні до кислоті лугів, при­датні до експлуатації в ґрунті. Термін експлуатації таких покриттів — 25-30 років і більше. Проте їх слід захищати від дії ультрафіолету й атмосферної вологи.

Перспективним ізоляційним матеріалом нині вважається піноізол (пінопласт карбамідний теплоізоляційний). Він характеризується низькою теплопровідністю (0,04 Вт/(м-К) і густиною (10-15 кг/м³), довговічністю, стійкістю до впливу мікроорганізмів і більшості органічних розчинників, його легко обробляти.

Піноізол відрізняється від традиційних теплоізоляційних матеріалів виключною м'якістю та еластичністю (за точкового навантаження легко протикається). Проте завдяки цій властивості він добре поглинає звукові коливання.

Важлива властивість піноізолу — пожежобезпечність: він здатен протистояти відкритому вогню, в полум'ї не плавиться, а лише обвуглюється.

5.4.2  Вікна,  двері

Необхідний термічний опір вікон для більшості районів України не повинен перевищувати 0,5 (м²-°С)/Вт. Це вимагає застосування двокамерних (з трьома стеклами) склопакетів. Однокамерні склопакети з двох стекол відпо­відають нормативним вимогам тільки тоді, коли одне з них виконане зі спеціальною  тепло-відбивальною   поверхнею.

Сьогодні постійно вдосконалюються шляхи зменшення теплопередачі (її трьох складових: теплопровідності, конвекції та випромінювання).

Теплопровідність вікон зменшують,удосконалюючи тепло­ізоляцію віконних рам; конвекцію всередині герметичного склопакета — методом його часткового вакуумування або заповнення інертним газом; променисту складову тепло­обміну, — застосовуючи стекла зі спеціальним покриттям. Термічний опір таких вікон сягає 0,8 і навіть 1,0 (м²-°С)/Вт. Щоправда, такі вікна досить дорогі.

Здійснити повну термореновацію старих будинків за нинішніх матеріальних і фінансових можливостей більшості мешканців, — досить складно і не за­вжди можливо. Тільки 5-10% споживачів мають змогу виконати реконструкцію житла, яка б дозволила відчутно зменшити втрати тепла та покращити комфортність проживання з доведенням його до сучасних вимог. Частково забезпечити відповідність цим вимогам можна, проводячи щорічні профі­лактичні роботи — прості й не дуже дорогі.

Щоб досягти комфортного повітряно-теплового режиму в приміщеннях, необхідно підтримувати певні санітарно-гігієнічні показники: температуру й вологість повітря, температуру огороджувальних конструкцій і нагріваль­них приладів, швидкість руху та забруднення повітря. Згідно з нормами, температура повітря в квартирах повинна становити 18-22°С з перепадом по висоті не більше 2-3°С; відносна вологість повинна складати 30-60%, швидкість потоків повітря — не перевищувати 0,05-0,07 м/с, вміст С0₂ — в межах 0,5%. Недотримання цих вимог негативно впливатиме на здоров'я та самопочуття людей.