де - коефіцієнт повздовжнього згину центрального стиснення елементів, приймати за табл. 12 [1], в залежності від гнучкості , яка визначається за формулою:
(3.65)
де - розрахункова висота опорного ребра;
- радіус інерції,
, (3.66)
(3.67)
- момент інерції опорної стойки;
- див. ф (3.64).
3.11 Розрахунок монтажного (укрюпнювального стику)
монтажні стики відправочних марок складених зварних балок можуть бути зварними (рис. 3.8) та на високоміцних болтах (рис. 3.9). до зварених монтажних стиків ставляться, в основному, конструктивні вимоги та встановлюється певна черговість з’єднання елементів зварюванням, щоб якомога зменшити дію шкідливих зварювальних напружень (див. рис. 3.8),
, (3.73)
де - розрахунковий опір розриву високоміцного болта; (табл. 64*,[1]);
- коефіцієнт тертя (табл. 36*,[1]);
- коефіцієнт надійності (табл. 36*,[1]);
- площа перерізу болта, нетто (табл. 62*,[1]);
- коефіцієнт роботи з’єднання (п.11. 13*,[1]) – залежить від кількості болтів ;
Кількість високоміцних болтів в з’єднанні визначається за формулою:
, (3.74)
де - кількість поверхонь тертя з’єднуваних елементів (в нашому випадку );
- коефіцієнт умов роботи стика.
4. ПРОЕКТУВАННЯ ЦЕНТРАЛЬНО СТИСНУТОЇ КОЛОНИ
4.1 Вибір розрахункової схеми й типу колони.
Визначення навантажень на колону.
Вузли поєднання колони з фундаментом і головною балкою прийняті шарнірними. Таким чином, розрахунковою схемою колони є центрально стиснутий стержень з шарнірними закріпленнями кінців.
З умови рівностійкості колони у двох площинах повинне витримуватись рівняння:
(4.1)
причому .
Навантаження на колону складається з корисного навантаження і власної ваги /маси/ перекриття. Якщо на колону спирається дві головні балки, кожна з яких має опорну реакцію , тоді сумарне навантаження на колону дорівнюватиме:
, (4.2)
де - коефіцієнт надійності за навантаженням для металевої конструкції (=1.05);
- власна вага 1 пог.м. колони, приймається 1…3 кН/м;
- висота колони, м.
4.2 Розрахунок стержня суцільної колони
4.2.1 Підбір перерізу стержня суцільної колони
Потрібна площа поперечного перерізу суцільної колони визначається за формулою:
, (4.3)
де - визначається за таблицею 12 [1] в залежності від гнучкості, прийнятої в п. 4.1;
- розрахунковий опір сталі за межею плинності, береться за табл. 51* [1] в залежності від типу перерізу колони та сталі для клон / табл. 50*, 51* [1].
У відповідності з величиною потрібної площі перерізу стержня колони студент повинен запроектувати переріз зі зварного складеного двотавра (рис. 4.5) за такою схемою:
1. Визначити радіус інерції
; (4.4)
2. Визначити мінімальні потрібні генеральні розміри перерізу:
, (4.5)
, (4.6)
де - радіус перерізу відносно осей та ;
- табличні коефіцієнти, наводяться в підручниках / табл. 8.1, [2] /.
Для зварного двотавра, наприклад, .
3. Маючи потрібну площу колони та габаритні розміри та перерізу колони, з врахуванням сортаменту на листову сталь та умов місцевої стійкості підбирають товщину полиць та стінки . Треба прийняти до уваги, що для підвищення економічності перерізу колони треба досягти такого розподілення загальної площі перерізу, щоби близько 80% припало на полиці, тобто , а інші 20% на стінку, тобто .
Після цього визначають:
Товщину полиць:
(4.7)
Товщину стінки:
, (4..8)
де - ширина перерізу колони;
- висота стінки ().
Одержані товщини полиць і стінки треба округлити до величин, що
відповідали б стандартним товщинам універсальної листової сталі (ГОСТ 82-70*).
При цьому товщину полиць призначають в межах 8…40 мм, а стінки – 6…14 мм.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.