Робоча площадка промислового будинку: Методичні вказівки до виконання курсової роботи з металевих конструкцій, страница 18

Варіантом ВНС є вузол, в якому частина верхньої полиці другорядних балок вирізується так, щоб не заважати жильному приляганні частини стінки, що зосталась до ребра головної балки. При цьому необхідність в спеціальній накладці відпадає. Однак такий вузол менш технологічний, більш трудомісткий і збільшує відходи сталі.

Разом з цим слід визначити, що при зазначених навантаженнях вузли ВНС становляться малоефективними, тому що послабленого перерізу стінки балки або перерізу листової накладки може бути недостатньо, кількість болтів, яку можна розмістити на стінці балки, також обмежена. В цьому разі раціонально використати, як з’єднувальні елементи, нерівнополичні кутники, приварені до торця балки. Цей вид вузлового з’єднання найбільш поширений. Для прикріплення балок настилу буває достатньо 3…4 болтів діаметром М20...М24. більшу кількість болтів важко розмістити в межах стінки або накладки прокатної балки. Тому іноді доцільно збільшити діаметр монтажного болта. Допускається кріпити елементи і вузли одним болтом.

Іноді виникає необхідність використання додаткової накладки з метою дублювання зварних швів, які кріплять другорядну балку до головної. В цьому разі додаткова накладка приварюється при монтажі монтажним швом.

Якщо необхідна підвищена жорсткість поєднання, яка б відповідала розрахунковій схемі нерозрізаної другорядної балки, застосовуються жорсткі вузли поєднання балок з допомогою горизонтальних накладок – “рибок”, які сприймають опорний згинаючий момент. Опорний момент врівноважується парою сил Н, які діють на рівнях верхнього й нижнього поясів. Зварні шви, які прикріплюють “рибки” до поясів другорядної балки, повинні розраховуватись на сприймання сили Н. Вузли поєднання балок на “рибках” відзначаються більшою надійністю в експлуатації, хоч і достатньо трудомісткі. Їх часто використовують при роботі балок на динамічну дію.

5.5 Конструювання зварних колон

Колони – це конструкції, призначені для сприймання навантажень від робочих площадок та передачі їх на фундаменти. При навантаженні, прикладеному на рівні тільки однієї відмітки і в центрі ваги перерізу, колона буде з постійним та симетричним перерізом.

За типами перерізів колони поділяють на суцільні (вітки з’єднані листом) та наскрізні (вітки з’єднані решіткою з кутників або планок). Суцільні колони менш економічні за витратами металу, але більш економічні за трудомісткістю виготовлення.

Достатньо потужні колони звичайно проектуються зварними. В робочих кресленнях повинні бути наведені перерізи віток колон і решітки, конструкція бази й оголовка, конструкція і розташування діафрагм, вузли спирання головних балок і робочих площадок на колону.

Діафрагми розв’язують вітки колони в поперечному напрямку (в горизонтальній площині), забезпечуючи збереження форми перерізу при транспортуванні. Їх розміщують не більше як через 4 м по висоті колони, при цьому у відправочному елементі повинно бути не менше двох діафрагм.. Листи діафрагм, як і всі інші деталі товщиною до 20 мм, не повинні мати внутрішніх розрізів, що виконувались би ножовим різанням.

В наскрізних колонах елементи розкісної решітки – розкоси й розпірки – приймаються звичайно з поодиноких кутників перерізом всередину. Розкісна решітка більш жорстка, ніж безрозкісна, однак вона менш технологічна. Решітка з планок, крім того, що простіша, ще й більш естетична, і застосовується в колонах з розрахунковим навантаженням до 2500кН. В цілому наскрізні колони з швелерів рекомендовано застосовувати при навантаженні до 3500 кН, а колони з двотаврів – при навантаженні до 6000 кН. При більш високих навантаженнях наскрізні колони стають складними у виготовленні і більш ефективні стають суцільні.

В суцільних колонах, що є центрально стисненими, зсувні зусилля між стінкою й поясами незначні, тому поясні шви в зварних колонах приймаються конструктивно в залежності від товщини зварних листів і міцності сталі.

Товщину стінки вигідно приймати як можна меншою, однак слід пам’ятати, що вона може бути перенапружена в місці кріплення балок. Для уникнення такого перенапруження стінки двотаврових колон можуть бути потовщені біля оголовка на довжині 0,7…0,8 висоти стінки двотавра.