Робоча площадка промислового будинку: Методичні вказівки до виконання курсової роботи з металевих конструкцій, страница 17

Болти у з’єднанні ставляться на мінімальних відстанях один від одного: 25…30 . В такий спосіб зменшуються розміри й маса накладок. По обидві боки від стику ставиться розрахункова кількість болтів, які доцільно розміщувати симетрично. Поверхні елементів в місці стику повинні бути вичищені від бруду, масла, іржі й окалини, а також з метою підвищення коефіцієнту тертя спеціально оброблена піскоструменевими, дробометкими, газополум’яними та іншими відповідними апаратами або металевими щітками. Крім того, необхідне суворе дотримання однакової товщини стикових елементів, тому що навіть при невеликій різниці їх товщин не вдається досягнути щільного прилягання поверхонь тертя й потрібного зусилля тертя, а звідси – різке зменшення несучої здатності з’єднання в порівнянні з розрахунковим.

5.4 Вузли поєднання балок

Вибір типу поєднання балок балкової клітки, взаєморозміщення головних і другорядних балок, вибір типу монтажних з’єднань в кожному окремому випадку залежить від умов експлуатації й розташування технологічного обладнання, будівельної висоти перекриття, диктується техніко-економічними міркуваннями і задається в проекті КМ.

Поєднання балок між собою залежить від їх розміщення. Воно може бути поверхневим, підвищеним, в одному рівні та заниженим. В тому випадку, коли вимогами експлуатації жорстко визначені верхня і нижні відмітки перекриття , як правило, відсутня можливість застосування поверхневого або підвищеного поєднання балок, і проектант вимушений закладати в проект поєднання балок в одному рівні занижене, що відповідно диктує використання нормальної або ускладненої схеми балкової клітки. В залежності від конструктивного рішення вузлів поєднання балок між собою і з колонами розрізняють вузли шарнірні й жорсткі (рамні).

В шарнірних вузлах монтажні з’єднання виконують на болтах нормальної точності, а також монтажне зварювання; в жорстких – переважно монтажне зварювання, рідше – високоміцні болти.

Рекомендується укріплювати другорядні балки опорними ребрами, особливо у випадку зменшення їх висоти на опорі, коли виникає необхідність розміщення другорядних балок так, щоб відмітка їх низу була меншою відмітки верха головної балки, тобто при підвищеному спиранні. Для цього в нижній частині другорядної балки робиться виріз. В доповнення до опорного ребра місце вирізу підсилюється окаймляючим поздовжнім елементом.: прямою чи гнутою планкою, кутником і т.ін. Підвищене спирання другорядних балок можна також здійснити, встановлюючи їх на столики. Кріплення виконується на болтах грубої або нормальної точності, або ж монтажним зварюванням. Встановленням додаткової накладки, яка б з’єднувала б верхні пояси другорядних балок, розташованих по обидві боки від головної, можна перетворити вузол у жорсткий, який забезпечував би нерозрізність другорядної балки в цьому з’єднанні.

Вузли поєднань балок при поверхневому та підвищеному розташуванні вирішуються, в основному, як шарнірні, за виключенням випадку, коли два  або три прольоту перекриваються однією балкою нерозрізною. пРи розміщенні в одному рівні, а також при заниженому спиранні другорядних балок, вузли поєднання їх з головною можуть виконуватись як шарнірними, так і жорсткими, перевагу мають шарнірні, як більш прості.

Існує декілька варіантів поєднання балок в одному рівні. Широке розповсюдження одержали вузли поєднання балок на вертикальних накладках – ВНС (“вузол, накладка, стінка балки”). Конструкція вузла така: другорядну балку не доводять до полиці головної на 15…20 мм. До стінки другорядної балки приварюється накладка такої ширини, щоб вона не доходила до стінки головної балки також на 15…20 мм. За допомогою такої накладки другорядна балка прикріплюється до поперечного ребра жорсткості головної балки, або до спеціального короткого ребра, якщо в цьому місці відсутнє ребро жорсткості. При використанні такого вузла поєднання балок розставлення ребер жорсткості слід виконувати з врахуванням схеми розміщення другорядних балок. Разом з цим можливе також застосування замість ребер жорсткості кутників, прикріплюваних зварюванням безпосередньо до стінки головної балки.