Робоча площадка промислового будинку: Методичні вказівки до виконання курсової роботи з металевих конструкцій, страница 15

                            (4.73)

Позначення див. рис. 4.5.

Одержана кількість відстаней округляється до цілої величини в більшу сторону, після чого уточняється відстань між планками:

Змінювати геометричну довжину колони не дозволяється. На базі цього розрахунку приймають остаточно відстані між планками та уточнюють товщину плити оголовка. Для збереження незмінюваності контуру поперечного перерізу наскрізної колони через 3-4 мм по її висоті влаштовують жорсткі горизонтальні діафрагми з листа товщиною 8…12 мм, причому по висоті колони (відправочної марки) повинно бути всатновлено не менше двох таких діафрагм.

5.  Графічна частина курсової роботи.

Графічна частина курсової роботи розробляється на одному листі формату АІ (594*841 мм). Допускається виконувати цю частину на 2-х листах формату А2 (594*420), або на 4-х листах формату А3 (297*420 без зменшення загального об’єму графічної частини роботи. В склад графічної частини входять креслення КМ (монтажні плани, розрізи робочої площадки, відомості елементів-настилу, балок, колон, пов’язей, вузли стикування елементів) та креслення КМД з видами відправочних марок окремих елементів другорядної та головної балок, колони, з усіма необхідними перерізами, вузлами окремих частин (опорних частин балок, оголовка та базі колони, монтажного стику), зі специфікаціями всіх деталей кожного елемента.

5.1 Розробка загальної схеми розміщення елементів.

Проектування несучих балкових конструкцій робочої площадки, сукупність яких зветься “балкова клітка”, починається з вибору схеми взаємного розміщення балок в плані, тобто – балкової клітки.

На ній слід показати взаємне розташування у просторі елементів конструкцій з врахуванням розмірів та відміток, необхідних для встановлення та вивірювання конструкції. Схема повинна мати всі необхідні розміри (звичайно повздовжній або поперечний), які дозволяють виявити дійсне положення кожного елементу в споруді.

Окремі конструктивні елементи зображені на схемі умовно у вигляді ліній (колони, балки, пов’язі і інше), які перериваються в місцях монтажних стиків. Настил та інші листові конструкції зображаються у вигляді замкнених контурів. Лінії контурів суміжних відправочних елементів не повинні співпадати.

Кожний конструктивний елемент має індивідуальне маркірування, наприклад, Б1, К2. Літерний індекс визначає належність даного конструктивного елементу до однієї функціональної групи елементів: Б – балка, К – колона, ВП – вертикальна пов’язь і інше. Цифровий індекс – це номер типу елемента. Не рекомендується застосовувати літерні індекси, схожі за написанням до цифр, або ж погано зчитувані.

Характер поперечних розрізів та видів, їх кількість повинні призначатися з таким розрахунком, щоб вони виявляли основні особливості споруди та принципові конструктивні рішення.  Метаеві конструкції на розрізах і видах зображуються схематично, але з показуванням основних конструктивних елементів (наприклад, в колоні позначаються база й оголовок). На поперечних розрізах повинні показуватися розбивочні осі та відстані між ними, відстані між осями конструкцій та їх прив’язка до розбивочних осей; основні розміри елементів конструкцій, характерні відмітки нижньої частини бази колон, чистої підлоги, архірування вузлів поєднання елементів та інше.

Для багатопролітних споруд з прольотами, що повторюються, дозволяєтся давати зображення всього поперечного розрізу схематично, показуючи лише частину прольотів, які повторюються, або інших груп конструкцій.

5.2 Конструювання складених балок.

Найчастіше балки складеного перерізу виготовляють у вигляді зварюваних двотаврів. Пояси балок, звичайно, роблять з подвійних листів універсальної сталі за ГОСТ 82-70, приварюючи їх до стінки двобічними (іноді – однобічними) швами. Робити пояс з декількох листів менш раціонально, тому що при цьому підвищується трудомісткість виготовлення, збільшуються внутрішні напруження, які нерівномірно розподіляються проміж листами.

В потужних зварних балках пояси роблять з поодиноких листів товщиною до 40 мм. При застосуванні більш товстих листах, слід мати на увазі, що, внаслідок меншого обтискування при прокатуванні, товсті листи мають знижені показники межі плинності, адже, і і знижені величини розрахунків опорів. Крім того, товсті листи правляться з великими труднощами, навіть з допомогою спеціального обладнання, яке мають заводи.