Для оцінки наближення можна дати іншу формулу, корисну в деяких випадках. Представимо f(x)=x-j(x).
Очевидно,
що Звідси, з огляду на те, що f(x)=0, одержимо:
де , і, отже,
(2.19)
тобто
(2.20)
Використовуючи формулу (2.12), маємо також
. (2.21)
Звідси,
зокрема, випливає, що якщо q£ , то
. В цьому випадку з нерівності
випливає нерівність
.
Зауваження. Існує поширена думка, що якщо при застосуванні методу ітерації два послідовні наближення xn-1 і xn збігаються між собою із заданою точністю e (наприклад, для цих наближень установилися т перших десяткових знаків), то з тією самою точністю справедлива рівність x» xn (тобто, зокрема, у наведеному прикладі т знаків наближеного числа xn є правильними!). У загальному випадку це твердження помилкове. Більше того, легко показати, що якщо j'(х) близька до 1, то величина |x- xn| може бути великою, хоча |xn - xn-1| дуже мала.
Формула (2.20) дає можливість оцінити похибку наближеного значення xn за різницею двох послідовних наближень xn-1 і xn.
Процес ітерації варто продовжувати доти, поки для двох послідовних наближень xn-1 і xn не буде забезпечене виконання нерівності
,
де e - задана гранична
абсолютна похибка кореня x і ½j¢(x)½ £ q. Тоді за формулою
(2.21) будемо мати нерівність , тобто
x = xn ±e.
Зауважимо,
що якщо xn=j(xn-1) і =j(
), то
,
, тобто
.
Таким
чином, при ітераційному процесі, що збігається, похибка прямує
до нуля монотонно, тобто кожне наступне значення xn є більш
точним, ніж попереднє значення хn-1. Як правило, при всіх цих
висновках ігноруються похибки округлень, тобто передбачається, що послідовні
наближення знаходяться точно.
На практиці здебільшого буває так, що грубим прийомом встановлюється існування кореня рівняння (2.7) і методом ітерації потрібно одержати досить точне наближене значення кореня, причому нерівність (2.9) виконується лише в деякому околі (a, b) цього кореня. Тут при невдалому виборі початкового значення x0 послідовні наближення xn=j( xn-1) (n = 1,2,…) можуть залишити інтервал (a, b) чи навіть втратити сенс.
Приклад. Розв’язати рівняння f(x)=0
на заданому відрізку [a,b]=[0, ], де
=0,
Аналітичне
розв’язання задачі. Розкладемо функцію . Точні значення коренів
=1.31811607652818,
=1.738244406014586.
Чисельне розв’язання задачі. Локалізація кореня для чисельного розв’язання задачі
Метод бісекції, зреалізований у пакеті Mathcad, дає
Перший корінь
bisec.
Обравши - задання початкового наближення,
користуємось убудованою функцією пакета MATHCAD
.
Значення кореня відрізняється від знайденого за допомогою функції bisec , тому що за замовчуванням величина похибки при роботі вбудованих функцій дорівнює 0.001.
Перевизначимо
параметр для задання похибки
.
Значення кореня із заданою точністю 1.3181160717.
Другий корінь
bisec.
Значення кореня із
заданою точністю 1.7382444060, число ітерацій 32; -
задання початкового наближення;
.
Значення кореня у межах заданої точності збігаються.
2.7 Метод Ньютона
Метод
Ньютона (метод дотичних) для наближеного розв’язку рівняння полягає в побудові ітераційної
послідовності
,
(2.22)
що збігається до
кореня рівняння, на відрізку локалізації кореня.
Теорема 7 Якщо f(a) f(b)<0, причому f¢(x) і f²(x) не дорівнюють нулю і зберігають певні знаки при a £ x £ b, то, виходячи з початкового наближення x0Î[a,b], що задовольняє нерівність
, (2.23)
можна обчислити
методом Ньютона єдиний корінь x рівняння з
будь-яким ступенем точності.
Доведення. Нехай, наприклад, f(а)<0, f(b)>0, f¢(x)>0, f²(x)>0 при a £ x £b (інші випадки розглядаються аналогічно). Відповідно до нерівності (2.23) маємо f(x0)>0. (наприклад, можна взяти x0=b). Методом математичної індукції доведемо, що всі наближення xn>x (n=0,1,2…) і, отже, f(xn)>0. Справді, насамперед, x0>x. Нехай тепер xn>x. Покладемо x = xn + (x - xn).
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.