Як ми бачимо, кризою охоплені усі підсистеми суспільства: культура, політика, економіка. Сама людина у нинішньому світі, здається, кінцево втрачає розуміння сенсу свого життя, свого призначення у цьому світі і тому вона руйнує як себе, так і оточуючий світ.
Ця криза почалася ще у ХХ столітті, а зараз ми вже спостерігаємо агонію чуттєвої культури та західної цивілізації. Так, ще за кілька років до Другої світової війни Питирим Сорокін писав: «Все важнейшие аспекты жизни, уклада и культуры западного общества переживают серьезный кризис.... Больны плоть и дух западной культуры, и едва ли на ее теле найдется хотя бы одно здоровое место или нормально функционирующая нервная ткань...» [с.427].
«Вступив на историческую арену как наследник и заместитель христианской морали и законности, - предупреждал он чуть позже, - современная система чувственной этики и права в процессе своего поступательного развития сеяла семена деградации человека и нравственных ценностей... «Допустимо все, что выгодно» - таков главный нравственный принцип нашего времени. Он дополняется болезненной озабоченностью утилитарными ценностями. "Если вера в Бога полезна, то Он существует, если нет, то нет и Бога". "Если наука дает жизненно важную ценность, то ее принимают, если нет, то она признается безполезной". Отсюда наше помешательство на деньгах, наша бессовестная борьба за богатство. "За деньги можно все купить". Мы превращаем в деньги и прибыль любую ценность... Удачливые стяжатели составляют нашу аристократию. Отсюда наше кредо "дело есть дело" и вся жестокость борьбы за чувственные ценности. Отсюда наши "научные" нравы и обычаи вместо моральных императивов, наше допущение, что нравы условны и варьируются у разных групп. Отсюда миллионы других характеристик нашего urbs venalis (продажный город - лат.) со всеми трагическими последствиями такого морального цинизма. Когда общество освобождается от Бога и от Абсолюта и отрицает все связующие его моральные императивы, то единственной действенной силой остается физическая сила» [с.???].
Суспільство досягло крайньої точки моральної деградації і зараз трагічно розплачується за свою нерозсудливість. Його хвалений утилітаризм, практицизм і прагматична доцільність обернулися самою непрактичною і неутилітарною катастрофою.
Звідси і трагедія самої людини чуттєвого суспільства. Позбавляючи всього божественного, чуттєвий умонастрій, етика і право знизили її до рівня електронно-протонового комплексу і рефлекторного механізму. "Звільняючи" її від "забобонів" категоричних імперативів, вони відібрали у неї невидиму зброю, яка беззастережно захищала її гідність, святість і недоторканність. Позбавлена цієї зброї, людина виявляється іграшкою в руках самих випадкових сил. Якщо вона корисна з тих чи інших міркувань, то з нею будуть поводитись гідно і піклуватимуться про неї, як ми дбаємо про корисну тварину. Її ж можна "ліквідувати", якщо вона приносить шкоду, як ми знищуємо отруйних змій. Для такого знищення не потрібно ні провини, ні злочину, ні реальної причини. Самого існування людини або групи у якості непередбаченої перешкоди вже досить, щоб їх знищити. Без жодного каяття, докорів совісті, жалю, співчуття знищують мільйони людей, позбавляють свого майна, всіх прав, цінностей, прирікають на всі види поневірянь, виганяють, і тільки через те, що саме їхнє існування є перешкодою для реалізації бажання влади, багатства, комфорту чи будь-якої іншої чуттєвої цінності. Звільнена від усіх заборон, чуттєва людина як самогубець знищує чуттєву людину, її гордість і гідність, її цінності і надбання, її комфорт, задоволення і щастя. У цьому шквалі неприборканих пристрастей чуттєва система в цілому розбивається на шматки і зникає.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.