Раніше в Західній Європі в якості етичного імперативу економічного життя домінувала формула Фоми Аквінського «благо для людини є в помірності, і переходити цю межу є гріх». Традиція католицизму нівелювала дух підприємництва через побоювання переступити межу церковної заборони на корисливість. М. Вебер у розкритті традиціоналістської католицької моралі посилався на приклади як після смерті багатіїв значні суми прямували до церковної скарбниці як «покаянні гроші» або навіть поверталися колишнім боржникам в спокутування неправедно відторгнутих відсотків [цит. по С.16].
Протестантизм, реабілітуючи багатство, зберіг неприйняття самовдоволеної насолоди, протиставивши феодальному марнотратству бюргерську ощадливість.
Якщо католик ставив питання про мінімум роботи для задоволення своїх традиційних потреб, то протестант - про збільшення заробітку при інтенсифікації до максимуму продуктивності праці.
Захід зміг вирватися у світові економічні лідери, експлуатуючи свого часу саме протестантську етику праці. Але, як казали древні «все тече, все змінюється».
На зміну протестантському типу етики праці й економіки закономірно прийшов інший тип капіталізму, що базується на секулярному світогляді - авантюрний чи спекулятивний. Він виник ще на зорі формування інституту приватної власності, актуалізуючись потім в якості девіацій різних суспільних моделей. Його імперативом є не праця, а нажива будь-якою ціною. Збагачення досягається, як правило, в результаті насильства чи спекуляцій. Економічна людина спекулятивного типу капіталізму діє за принципом «не обдуриш - не продаси». Формована таким чином суспільна система за своєю природою паразитарна і не володіє перспективою довгострокового розвитку. На жаль, описана М. Вебером економічна модель одержала фактично точне втілення в Росії, України у 1990-х рр.
Але повернемося до досліджень В. Зомбарта. Він наголосив на тому, що західний капіталізм виник з лихварства, що на нашу думку ще ближче до істини. Також В. Зомбарт підкреслив суттєву зміну ідеалів і життєвих цінностей людей: «Який ідеал, які центральні життєві цінності, на які сучасна економічна людина орієнтується? Жива людина з її щастям і горем, з її потребами та вимогами витіснена з центру кола інтересів, і місце її зайняли дві абстракції: нажива і справа» [цит. за С.].
А один із творців ідеології виникаючого західного суспільства Бенджамін Франклін, як ми вже відзначали, висловив знамениту тезу, що характеризує сучасне йому західне суспільство: «час - гроші». І гроші стали замінювати не тільки час, але і багато чого іншого; зараз типовий західний комплімент гарній жінці - «ти виглядаєш на мільйон доларів». Гроші стали не засобом, а метою життя - це феномен так званого суспільства споживання. Спекулятивний характер економіки, ідея наживи стали основою і сучасної економіки.
Яким же чином лихварство породило сучасну спекулятивну економіку. Лихварство - віддача капіталу в позичку за непомірно високу винагороду, використовуючи важкі умови позичальника. Лихварство - це парадоксальна форма діяльності, заснована на чистій ідеї грошей, не пов'язаній з якими-небудь реальними життєвими цілями. Тут нічого не виробляється, не вкладаються ніякі зусилля, праця, в цю ідею нічого не вкладається, крім грошей.
Заборона на лихварство - одна з головних моральних норм ведення господарської діяльності древніх євреїв, зазначена у ветхому Завіті. Тим більше така діяльність є неприпустимою з точки зору християнської моралі. Не випадково відчайдушна лють Католицької Церкви була спрямована саме проти лихварства. І на Заході лихварство дійсно сприймалося Церквою як значна загроза існуючому тоді традиційному суспільству. Не тільки мирянин не допускався до причастя, якщо він спостерігався в лихварстві, а й священик позбавлявся сану. Існував особливий суд, що розглядав справи про лихварство, контролювалися всі можливі форми дачі в борг. Звичайно, давати в борг не заборонялося, але це не повинно було приводити до прихованої форми лихварства. Наприклад, існувало правило, що у борг можна давати гроші або який-небудь продукт рівно на рік, щоб він повертався в той же самий день наступного року, щоб, наприклад, не виявилося, що він повертається в інший час, коли цей продукт або ці гроші більше потрібні; це була б прихована форма лихварства. Звичайно, все це порушувалось, навіть і самою Католицькою Церквою. Але існувало відчуття страху, передчуття того, що тут виступає якийсь ворог.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.