Долю Європи з початку ХІХ століття стали визначати будинки єврейських лихварів, які перетворилися на банкірів. Фінансову еліту Європи склали «будинки Ротшильдів». Акумулюючи в своїх будинках величезний капітал, Ротшильди не тільки створили біржу, але і інтернаціоналізувати її діяльність. Зав'язані родовими та грошовими узами, фінансові «будинки» підпорядкували своєму контролю безліч промислових підприємств, страхових компаній, залізниць [С.397]. Генріх Гейне писав: «Гроші - це Бог нашого часу, а Ротшильд - його пророк!».
З лихварства виник вексель - це вже був відрив боргу від особистих відносин. Раніше був борг однієї людини по відношенню до іншої, а це вже був борг абстрагований, що перетворився на чистий папір, який міг продаватися і вже ні з якими особистими відносинами ніяк не була пов'язаний. Звідси виникли різні цінні папери та акції. І, нарешті, виникла біржа, яка перетворилася на центр в серці капіталістичного суспільства. Виникає якесь загадкове враження, ніби в якомусь великому будинку відбувається продаж і купівля паперів, ростуть чи падають ціни на них, і це і є основне життя. А його блідим відбитком є те, що в результаті відкриваються нові підприємства, або, навпаки, те, що мільйони робочих викидаються на вулицю як безробітні. Пливуть пароплави, йдуть потяги - це все результат того, що сталося на біржі.
Цей процес В. Зомбарт назвав «обіржуванням» народного господарства [С.397]. Цінні папери служили знаряддям немислимих маніпуляцій фінансових спекулянтів. Вартість реального продукту, створеного трудівником, деформується і спотворюється так, щоб з кожної одиниці товару забезпечувався прибуток банкіру або біржовику.
Контролюючи потоки грошових коштів за допомогою банків та біржі, лихварі-комерсанти стали впливовими посередниками міжнародної торгівлі, у великих розмірах вживаючи спосіб переказу грошей за допомогою векселя.
Важливим знаряддям капіталістичної економіки стали банкноти, випущені банками без відповідного забезпечення золотом або державними зобов'язаннями. Починаючи з ХV століття, банкіри сколотили цілі статки на торгівлі з цими банкнотами. За допомогою операцій з ними розорялися представники дворянських прізвищ та національної еліти Європи.
Якщо за великими міжнародними позиками зверталися до міжнародних лихварів уряди різних європейських держав, вони рано чи пізно виявлялися в політико-економічній кабалі.
Отже, центром світової економіки стає біржа, тобто економіка приймає все більш спекулятивний характер. А це – неминучі кризи тієї ж західної економіки.
Найглибшу кризу, яку пережив західний капіталістичний світ, - це знаменита «Велика депресія» - криза, що вибухнула в Сполучених Штатах і в усьому західному світі. Почалася вона з так званого «чорного четверга»: це було 29 жовтня 1929 року, коли обвально знизилися ціни на більшість паперів на Нью-Йоркській біржі. А вже в результаті цього через деякий час мільйони людей були викинуті па вулицю як безробітні. Сотні тисяч підприємств збанкрутували, і десятки тисяч людей просто покінчили життя самогубством.
Поступово певне коло західних економістів та політиків створили феномен світової віртуальної економіки та механізм її існування. В його основі були такі ж сама спекулятивна модель, яка вже розповсюджувалась на всю світову економіку. А головним інструментом цієї системи став долар – національна валюта США, яка перетворилась у світову валюту. При цьому вже з 1971 року долар перестав бути забезпеченим золотом. А емісія світової валюти проводиться групою приватних банків під назвою Федеральний Резервний фонд.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.