При цьому слід враховувати, що чим масштабніший об'єкт управління, тим складніші його взаємозв'язки і взаємозалежності, тим більш різноманітними можуть бути і наслідки. Але коли мова йде про комплексність управлінського рішення, варто брати до уваги не всі, а тільки важливіші взаємозалежності важливіші сторони діяльності, які для об'єктів різного масштабу і для різних часових періодів будуть суттєво відрізнятися.
Стимулююча функція рішення. Обґрунтоване управлінське рішення має обов'язковий характер для виконавців. Переважна більшість рішень має за мету підвищення ефективності діяльності об'єкту управління, а цим забезпечується і матеріальне заохочення працюючих. Разом з тим, зв'язок між результатами здійснення багатьох рішень і покращенням матеріальних умов життя виконавців далеко не завжди виступає в очевидній формі, чим знижується зацікавленість виконавців в реалізації рішень та прояві ініціативи.
Тому при підготовці більшої частини управлінських рішень слід звертати увагу на те, щоб рішення мало стимулюючий характер, який сприятиме повному, своєчасному і якісному виконанню.
В більшості випадків управлінське рішення повинне передбачати матеріальне та моральне стимулювання виконавців. Це буде забезпечувати найбільш повну активність і окремих виконавців, і колективу працівників в досягненні цілей, які сформульовані в рішеннях.
Гнучкість рішення. Кожне обґрунтоване рішення є оптимальним лише в тому випадку, коли кількісні характеристики об'єкта управління, які були враховані при обґрунтуванні, залишаються незмінними. В дійсності таке положення буває рідко, оскільки кількісні характеристики всіх факторів діяльності об’єкта управління відхиляються від установленої при розрахунках величини. Тому прийняте управлінське рішення не можна розглядати сталим, як догму.
При збереженні загальної цілеспрямованості воно повинно бути гнучким, певною мірою змінюватися. В процесі здійснення такого рішення виконавці можуть проявити творчу ініціативу з метою пошуків більш ефективних шляхів і засобів досягнення поставленої цілі. В тих випадках, коли відхилення прийнятих до розрахунків параметрів досить високі, доцільно провести нові розрахунки і цим самим змінити первісне рішення.
Висуваючи гнучкість як вимогу до управлінського рішення, не слід розуміти цю властивість необмеженою. Виконавці рішення повинні бути наділені правами корегування рішення у випадку зміни умов, які враховувалися при прийнятті рішення. Але виконавці повинні чітко знати межі змін, які вони мають право корегувати. В інших: випадках слід звертатися до керівництва.
Повнота оформлення рішення. Для забезпечення передумов успішної реалізації управлінських рішень важливе значення має форма їх викладу. Відомо, що між формою та змістом повинна бути діалектична єдність. Для її забезпечення необхідно щоб форма викладу рішення виключала помилкове його розуміння або подвійність в тлумаченні задач працівниками, яким поставлене завдання реалізувати рішення, контролювати хід його виконання, вносити відповідні корективи. Рішення слід формулювати чітко, лаконічно.
Форма подачі рішення повинна поряд з конкретними задачами, діями по його реалізації, вказувати на конкретні способи і засоби здійснення завдання, потрібні ресурси, строки виконання, склад виконавців, відповідальних за виконання рішення; форми контролю і обліку проміжних і кінцевих результатів; порядок взаємодії виконавців; правомірність документів, які можуть бути одержані в результаті обробки інформації про хід рішення з допомогою засобів сучасної обчислювальної техніки.
Таким чином, вимога якісного оформлення викликає потребу необхідної повноти інформації по всіх аспектах дій, які пов'язані з організацією виконання рішення, його можливими корективами.
Дотримання перелічених вимог які пред'являються до управлінських рішень, необхідних для забезпечення їх конкретності і більшої інформативності, а також для чіткого розподілу обов'язків по їх виконанню. Якщо управлінське рішення відповідає розглянутим вимогам, цим досягається можливість їх повного виконання і здійснення цілей управління об'єктом.
1. Виникнення потреби в управлінському рішенні.
2. Вимоги до управлінського рішення.
3. Поняття управлінського рішення.
4. Поняття системи в управлінні.
5. Визначення елементів системи.
6. П'ять принципів виділення системи.
7. Властивості системи.
8. Сутність аспектності управління.
9. Зміст економічного аспекту управління.
10. Значення і зміст соціального аспекту управління.
11. Вплив на рішення соціального аспекту управління.
12. 3міст правового аспекту управління.
13. Дві основні ситуації організаційного аспекту управління.
14. Загальні вимоги до управлінського рішення.
15. Сутність наукового обґрунтування рішення.
16. Значення цілеспрямованості рішення.
17. Кількісна і якісна визначеність управлінського рішення.
18. Значення правомірності і законності рішення.
19. Визначення оптимальності рішення.
20. Вплив на результати управління своєчасності рішення.
21. Комплексність управлінського рішення.
22. Сутність стимулюючої функції рішення.
23. Гнучкість рішення в оперативності управління.
24. Вимоги до повноти оформлення управлінського рішення.
[1] Леви Владимир. Охота за мыслью. (3аметки психиатра). Изд. 2-е, перераб. -Москва, Молодая Гвардия, 1974. – С. 137
[2] Старосьцяк Е. Элементы науки управлення. Пер. с польск, -Москва:Прогресс, 1965. -С. 160
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.