Київський національний економічний університет
М. Г. Чумаченко
Моделі і методи прийняття рішень в аналізі і аудиті
Тема 1. Теоретичні основи прийняття управлінських рішень. (конспект лекції) 1
1. 1. Сутність управлінського рішення. 1
1. 2. Системний підхід до управління. 2
1. 3 Аспектність управлінських рішень. 3
1. 4 Вимоги до управлінського рішення. 6
Питання до самопідготовки. 9
Всі господарські і процеси на підприємстві, його підрозділах та об'єднаннях підприємств направляються їх керівництвом. І в основі управління цими процесами є управлінські рішення. Головною особливістю управлінських рішень є те, що їх приймають; з — метою здійснення безперебійного функціонування об’єкта управління. Тому призначення, принципи та методи підготовки та прийняття управлінських рішень, вимоги до них, їх зміст відрізняється від рішень іншого характеру.
В теорії управлінських; рішень сформульовані основні поняття, які відносяться до характеристики управлінських рішень, обґрунтовані теоретичні положення методологія та організація підготовки та прийняття рішень.
Управлінські рішення не можна, розглядати як довільну дію. Передумовою його підготовки та прийняття є завжди виникнення проблеми, тобто невідповідність між фактичним і бажаним станом діяльності виробничого, комерційного та іншого об’єкта, невідповідність, яка перешкоджає ефективному функціонуванню, а також розвитку відповідного об'єкта.
Потреба в прийнятті рішення виникає тоді, коли є декілька альтернатив, з яких . співробітник, який приймає рішення, повинен обрати найбільш прийнятну. Вибір відповідного варіанту рішення здійснюється з врахуванням системи, критеріїв. та; з дотриманням попередньо встановленого порядку, на базі науково обґрунтованих принципів.
Для підготовки та прийняття ефективного управлінського рішення необхідно своєчасно одержати вичерпну інформацію про внутрішні. та зовнішні умови діяльності об'єкта управління. Оскільки комплекс цих умов практично ніколи не буває однаковим зміст конкретних рішень навіть при управлінні одним тим же об'єктом, як правило, буває різним. Разом з тим, принципи та вимоги до рішень можуть і повинні бути єдиними.
Важлива роль належить якості рішення, яка виражається в його економічності та своєчасності. Економічність рішення характеризується ефективністю використання залучених в обіг трудових, матеріальних та інших ресурсів виробництва, а своєчасність - співвідношенням між часом виникнення проблеми з часом прийняття рішення. Якість управлінського рішення визначає кінцеві результати управління.
В спеціальній літературі по теорії управління можна зустріти різні тлумачення поняття «управлінське рішення»: його визначають як соціальний акт, частину управлінського процесу, як засіб впливу управлінської системи на ту, якою управляють.
Отже, остаточне визначення поняття управлінського рішення ще не сформульоване. Ми зупинимося на тому, що управлінське рішення - це творчий процес суб'єкта управління, в результаті якого визначається, які в даній фактичній виробничій обстановці, або яка проектується, слід здійснити заходи, щоб вирішити проблему, яка виникла, і одержати бажаний результат.
Підготовка і прийняття управлінського рішення є органічною частиною процесу управління, при чому провідним етапом циклу управління. Тому, якщо сутність управління розглядати як цілеспрямований вплив суб'єкта управління на об'єкт, який управляється, то під сутністю управлінського рішення слід розуміти обґрунтування і формування змісту цього впливу.
Управлінське рішення визначає зміст відповідей на питання, в які строки, з витратою яких сил і коштів в якому порядку, при якому розподілі обов'язків, прав і відповідальності, при якій організації контролю, з якими результатами повинно бути здійснено управлінський вплив, який заключений в даному управлінському рішенні.
Характеристика сутності управлінського рішення дає можливість більш повно уявити собі його роль і місце в процесі управління не тільки в масштабі окремого виробничого об'єкту, але і на більш високих рівнях, на рівні регіону і економіки країни в цілому. Значення управлінських рішень як засобу, який забезпечує ефективне управління функціонуванням і розвитком виробничих об'єктів, досягнення поточних, і перспективних цілей на всіх рівнях управління, важко переоцінити.
Складність системи господарського управління обумовлює потребу в особливому підході до прийняття управлінських рішень. Такий підхід, який враховує всі зв'язки та опосередкування, одержав назву системного. Системний підхід означає комплексне вивчення об'єкта управління з врахуванням всіх аспектів: економічного, соціального, технічного, організаційного, екологічного, психологічного та етнічного.
Системний підхід використовують при вивченні теоретичних та практичних проблем, при вивченні раціональних пропорцій в економіці, розміщенні продуктивних сил, міжнародного співробітництва. Він відкриває простір творчого уявлення дослідника і разом з тим оберігає його як від вантажу старомодних суджень, так і від ілюзій можливостей впливу на системи, які управляються, і «передбачення» перспективи їх розвитку.
Для характеристики, системного підходу важливе значення має визначення поняття «система» та виявлення її важливіших властивостей. Під системою розуміється комплекс взаємопов'язаних елементів, яким притаманні визначені загальні властивості і які об'єднані для здійснення певної мети,
Необхідно відразу. підкреслити, що поняття системи є абстракцією. В природі і суспільстві існує повний взаємозв'язок і взаємообумовленість явищ та процесів. В залежності від поставлених цілей виділяється та сукупність елементів, яка характеризує об'єкт, який досліджується. Якщо розглядати системою, яка досліджується, всю економіку країни, то її елементами будуть окремі галузі або регіони; якщо вивчається транспортна система області, її елементами будуть окремі види транспорту: автомобільний, електротранспорт, повітряний, річний, залізничний транспорт.
Таким чином, елементом системи є об'єкт, який при даному підході до системи не підлягає подальшому розчленуванню на частини, тобто внутрішня структура елемента не розглядається. Тому складність системи визначається не її змістом, а підходом дослідника. Як визначав автор науково-популярної книги, «по суті немає нічого складного й нічого простого, і в той же час все складно і все просто. Камінь простий, якщо нам треба підняти його й кинути, і складний, якщо ми хочемо пізнати його кристалічну структуру. Складність або простота будь-якого предмета або явища залежить тільки від нашого до них підходу, довільного або вимушеного, від того, які задачі ми ставимо. »[1] Дослідник системи враховує тільки один бік відповідного елементу, а по інших своїх характеристиках цей елемент може входити в інші системи.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.
