Теоретичні основи прийняття управлінських рішень, страница 3

Соціальний аспект управління має ту характерну особливість, яка виражається в складності виявлення і оцінки його впливу на хід і результати виробництва. Вплив соціальних факторів на виробничі показники проявляється не прямо, а посередньо, з великим часовим розривом, між дією і результатами. Цим обумовлюється підвищена вимога до врахування соціального аспекту управління.

Управління виробництвом, пов'язане, перш за все, з впливом на людей, стосується не тільки економічної та соціальної діяльності об'єкта, який управляється, а й психологічного боку цієї діяльності. Іншими словами, управління виробництвом має ще й психологічний аспект.

Необхідність і можливість виділення цього аспекту управління обумовлені тим, що цілеспрямована й усвідомлена трудова діяльність людей пов'язана з їх психікою. В силу цього, управлінський вплив на трудову діяльність не може не враховувати психологічного стану людей, психологічних взаємовідносин в трудовому колективі, стану так званого виробничого клімату взаємовідносин, який складається із соціального, морального та психологічного клімату. Психологічний клімат як комплекс психологічних взаємовідносин, що відповідають моральним нормам суспільства, характеризує сумісність робітників у процесі праці, справляє серйозний вплив на настрій людей, обумовлює їх працездатність. Психологічний аспект управління слід розглядати як визначену направленість управлінських впливів на об'єкт управління, які забезпечують створення в трудовому колективі необхідного психологічного клімату. Психологічний аспект як об'єктивний фактор, який характеризує якість і зміст управління, визначає потребу дії психологічного аспекту управлінських рішень.

Для формування сприятливого психологічного клімату в колективі необхідно здійснювати рішення, які передбачають поряд з заходами економічними і такі, які пов'язані з впливом на психологію керівних і рядових членів колективу. В підготовці, прийнятті і реалізації управлінських рішень, особливо в тій їх частині, яка стосується психологічного клімату, провідна, роль належить керівникам колективу.

Керівник повинен бути не тільки висококваліфікованим спеціалістом, він повинен уміти прислуховуватися до рекомендацій членів колективу, володіти умінням невимушеного і уважного спілкування з людьми в трудовому процесі і за межами робочої обстановки, підтримувати ініціативу, працівників і використовувати її в практичній роботі. Всі ці риси справляють прямий вплив на формування здорового психологічного клімату в колективі, на результати його роботи.

Слід також нагадати, що відомий польський вчений Єжі Старосьцяк справедливо відзначав, що «в оточенні зі слабкими моральними підвалинами або примітивному в культурному відношенні, успіхів може домогтися керівник, що користується такими методами, які в інших умовах можна було б назвати «брутальними». В оточенні з високим рівнем суспільної свідомості той же самий організатор, який буде застосовувати ті ж самі методи, може зустріти незадоволення, а його організаційні зусилля можуть лишитися гласом волаючого в пустелі»[2].

Це свідчить про те, що колектив, його психологічний клімат, в свою чергу, спричиняють вплив на формування самого керівника, стилю і методів його роботи.

Суттєвість управління як комплексу цілеспрямованих впливів суб'єкта управління на відносини, які виникають в процесі виробництва або інших видах трудової діяльності, найбільш характерно проявляються в управлінських рішеннях. Для досягнення поставлених цілей треба, щоб рішення мали-відповідну форму, яка відповідає його характеру, тобто в певній мірі нагадували правові норми. Оскільки відносини, які регулюються прийняттям управлінських рішень, часто нерозривно взаємопов'язані з відносинами, які регулюються на основі уже діючих правових норм, необхідно враховуватизв'язок між управлінням та правом і признати як об'єктивний факт наявність правового аспекту управління.

Будь-який правовий аспект, який регулює різні відносини, притаманні діяльності об'єкта, що управляється сам по собі, має всі властивості управлінського рішення. Разом з тим і будь-яка управлінська дія, яка виражена у формі управлінського рішення, представляє собою певний нормативний акт, який регулює протягом деякого періоду часу діяльність одного або декількох об'єктів управління. Із цього взаємозв'язку слідує, що в управлінні об'єктом право використовується через нормативні акти або в чисто правовій формі (закони, постанови, укази та інше), зміст яких заторкує найбільш, стійкі, розповсюджені, тривалодіючі відносини, або через управлінські рішення - нормативні акти, які мають правові форми і стосуються регулювання відносин менш стійкого характеру, менш розповсюджені і діючі протягом відносно короткого часу. І ті, і другі по суті є різновидами правових актів, які використовуються в управлінні як своєрідний інструмент при регламентуванні різних відносин, які виникають між людьми у процесі виробництва.

Суттєвість правового аспекту управлінських рішень випливає та обумовлюється суттєвістю правового аспекту управління, оскільки цей аспект виражає об'єктивну необхідність врахування при управлінні норм різних галузей права, а правовий аспект управлінського рішення полягає в забезпеченні дотримання цих правових норм при підготовці, прийнятті та реалізації рішень, та в наданні управлінському рішенню такої форми, яка б відповідала його ролі як нормативного акта.