Теоретичні основи прийняття управлінських рішень, страница 5

Кількісна і якісна визначеність Оскільки управлінське рішення представляє собою, в кінцевому рахунку, певну програму впливу на діяльність об'єкта управління, воно обов'язково повинно передбачати досягнення певних результатів. В залежності від змісту задачі, яка визначає зміст управлінського рішення, результати його здійснення можуть бути виражені кількісними і якісними показниками.

Кількісна визначеність рішення полягає в обов'язковому визначенні конкретних кількісних показників, результатів здійснення рішення і формується шляхом відповідних математичних розрахунків. Ця визначеність виражається в гривнях досягнутої економії, в кілограмах збережених матеріалів, в кількості додаткових виробів, одержаних за рахунок зростання продуктивності праці.

Якісна визначеність управлінського рішення характеризує ту його сторону, яка в проектованих результатах здійснення рішення не завжди може бути виражена кількісно. Прикладом може служити здійснення заходу по безпеці праці цей захід може бути дуже необхідним, але виявити вплив на показники роботи цеху неможливо.

Таким чином, управлінські рішення повинні мати або кількісну, або якісну визначеність, або ту та другу визначеність разом.

Правомірність і законність рішення. Під правомірністю управлінського рішення розуміють дотримання правових норм його прийняття. Ступінь правомірності рішень залежить від того, в якій мірі особа, яка прийняла рішення, мала на це право. Правомірність обумовлює міру обов'язковості виконання рішення. Щоб управлінські рішення були правомірними, їх повинні приймати керівники, які мають на це право.

Правило законності управлінського рішення полягає в тому, щоб рішення не протирічило діючим державним та відомчим законоположенням, наказам, нормам, стандартам, інструкціям та іншим подібним нормативним документам.

Дотримання вимоги законності управлінського рішення має важливе значення для укріплення державної дисципліни та підвищення відповідальності суб'єктів управління за правильне і бережливе ведення господарства. Законність рішення цілком узгоджується з інтересами трудящих тому, що в кінцевому рахунку закони направлені на всебічне укріплення економічної безпеки країни та підвищення добробуту трудящих.

Оптимальність рішення. Вимога оптимальності визначає необхідність в кожному конкретному випадку вибору такого варіанту рішення, який би відповідав економічному критерію ефективності — одержанню максимальних результатів при найменших витратах і при цьому здійснювалися б умови інших аспектів управління. Одним із важливіших засобів оптимізації управлінських рішень, підвищення обґрунтованості варіантів є моделювання. Воно дозволяє передбачити хід процесу, тенденції змін стану управління під впливом тих чи інших управлінських впливів.

Економіко-математичні моделі, які використовуються для оптимізації управлінських рішень, повинні забезпечити оцінки рішень з врахуванням інтересів держави і відповідного об'єкта управління. Для використання можливостей економіко-математичного моделювання, при підготовці управлінських рішень необхідно формалізувати всі вимоги у вигляді цільової функції та обмежуючих умов. Оскільки не всі вимоги піддаються формалізації, тобто не все можливо виразити кількісно, можливості використання економіко-математичного моделювання обмежені. Тому для підготовки рішень по управлінню виробництвом використовують різні розрахункові та евристичні методи, які орієнтуються на правила, прийоми та спрощення, які узагальнюють минулий досвід та інтуїцію суб'єкта управління.

Своєчасність рішення. Цінність управлінського рішення, підготовленого та прийнятого з дотриманням всіх вимог, може в кінцевому рахунку виявитися невисокою, якщо рішення запізнилося. Під своєчасністю управлінського рішення слід вважати, з одного боку, можливість шляхом реалізації данного рішення призупинити негативний вплив того факту, що проблема не вирішена, і уникнути тої втрати в діяльності. об'єкта управління, яка вже нанесена виробництву за період від моменту виявлення проблеми до моменту прийняття рішення. З другого боку, своєчасність управлінського рішення характеризується співвідношенням тривалості періоду часу, який необхідний для здійснення передбачених рішенням заходів по зміні діяльності об'єкту управління в світлі проблеми, яка виникла, і фактичною продовженістю часу, який мають в розпорядженні виконавці рішення.

Своєчасність- прийняття рішення означає також дотримання строків підготовки, доведення рішень до конкретних виконавців, своєчасного контролю виконання.

Комплексність рішення. Процес і результати діяльності кожного об'єкта управління залежні від техніки, технології і організації виробництва, організації праці та заробітної плати працівників, використання різних матеріальних, енергетичних, фінансових та інших ресурсів, випуску і реалізації продукції, прибутку і рентабельності та інших факторів. Важливим є той факт, що всі перелічені характеристики настільки взаємопов'язані і створюють такий цілісний комплекс, в якому кількісна і якісна зміни одної із них, як правило, викликає зміну інших.

Вплив на кожну характеристику в процесі управління об'єктом прийнято розглядати перш за все з точки зору економічної. При такому підході забезпечується досягнення поставлених економічних цілей. Але не можна не враховувати той факт, що в господарських об'єктах кожне рішення має свої не тільки економічні, а й соціальні, екологічні, психологічні, технічні та інші наслідки, нехтування якими може викликати значне зниження очікуваного економічного ефекту. Тому управлінські рішення повинні бути комплексними, щоб в них враховувалися всі аспекти управління.