Не кожна сукупність елементів є системою. Оскільки немає єдиного визначення системи, не можна провести чітку грань між системою і не системою. Задача полягає у визначенні критеріїв виділення системи, які дозволяють знайти її верхню ті нижню межі. На нижній межі визначається момент, коли довільний набір елементів перетворюється в систему, на верхній - фіксується момент переходу однієї системи в групу систем.
В спеціальній літературі рекомендується при виділені системи використовувати п'ять важливіших принципів:
1) системі притаманна єдина ціль;
2) вона складається із взаємопов'язаних елементів, які створюють її внутрішню структуру;
3) вона існує в оточенні, тобто поряд з внутрішніми елементами має зовнішнє оточення, яке створює обмеження системи;
4) володіє певними ресурсами, які забезпечують її функціонування;
5) очолюється управляючим центром, який забезпечує її рух до накресленої мети.
Тільки сукупність цих принципів дозволяє визначити систему.
Системам притаманні певні властивості. Важливішою відзнакою системи є її ієрархічність, яка полягає в тому, що і система поділяється на ряд рівнів. Елементи кожної системи, в і свою чергу, можуть розглядатися як окремі системи; з іншого боку, система може входити до другої більшої системи якїї елемент. Тому кожна система розглядається як складова дрібніших підсистем, або елементів.
3 ієрархічністю системи пов'язана неділимість їїелементів. При цьому слід пам'ятати, що ця неділимість має відносний характер і зберігається тільки при розгляді системи цього рівня. При переході до іншого рівня систем попередня система розглядається як елемент системи більш високого рівня і, навпаки, при переході на нижчий рівень елемент стає системою і поділяється на елементи більш низького порядку.
Важливою відзнакою системи є її цілісність. Ця властивість проявляється у різних системах неоднаково, але загальним для всіх систем є те, що властивість системи не зводиться до суми властивостей елементів, які входять до неї, а властивість елементів не виводиться із властивостей системи.
Невід'ємною особливістю системи є її управління, яке базується на зворотному зв'язку і припускає наявність в системі інформаційних потоків.
Метою будь-якого матеріального : виробництва є вироблення продукту або послуг для реалізації споживачам . При цьому кожний товаровиробник намагається знижувати собівартість продукції з тим, щоб одержати прибуток . Тому фінансовий результат виробництва та продажу продукції є в центрі уваги управління підприємством.
Важливість економічного аспекту в управлінні підприємством переоцінити важко. Тому нерідко управління підприємством розглядається як економічне управління, яке вирішує проблеми використання окремих видів ресурсів, удосконалення технології виробництва, підвищення якості та конкурентноздатності продукції. Посилення уваги до економічного аспекту управління веде до необхідності відповідного відношення і до економічного аспекту управлінського рішення. Якщо відносно до управління економічний аспект являє економічну спрямованість управлінських впливів . виражених у відповідних цілях і задачах, то стосовно до рішення економічний аспект виражається у відповідних вимогах і мірах економічного характеру, яким має відповідати управлінське рішення.
Економічний аспект, управлінських рішень одержує своє відображення в підвищенні ефективності використання трудових ресурсів шляхом подальшого підвищення механізації та автоматизації виробництва, покращенні умов праці, підвищенні кваліфікації трудящих; покращенні використання основних виробничих фондів, підвищенні коефіцієнтів змінності устаткування, заміні застарілого устаткування більш продуктивним; у підвищенні ефективності використання матеріальних та енергетичних ресурсів шляхом зниження матеріалоємності продукції, покращенні системи нормування витрат сировини, матеріалів, палива і енергії, прискорення обігу оборотних коштів.
Крім того, економічний аспект стосується підвищення загальної ефективності виробництва на основі зниження собівартості, підвищення якості та рентабельності продукції; у підвищенні економічної доцільності рішень шляхом вибору найбільш вигідних варіантів на основі використання наукових методів, у посиленні зацікавленості трудящих в результатах виробництва шляхом матеріального стимулювання.
Економічний аспект управління виконує визначну роль, оскільки від рівня рентабельності виробництва залежить його стабільність та подальший розвиток. Але при цьому слід враховувати і інші аспекти. Серед них важливу роль відіграє соціальний аспект управління, який полягає в тому, щоб в процесі підготовки та прийняття управлінських рішень враховувалися б всі види відносин людей у виробництві, забезпечення їх потреб та умов праці, які б стимулювали ініціативу трудівників і творчу працю.
Соціальний аспект управління виробничими колективами зачіпає такі питання, як соціальна і кваліфікаційна Структура працюючих, професійно-технічний і культурний рівень робітників, умови праці, матеріальний добробут, соціально-психологічні відносини в колективі, умови творчого росту та виховання працівників. До соціального аспекту слід віднести проблему охорони і відновлення навколишнього середовища, тому що його стан суттєво впливає на побут та здоров'я людини. Особливу увагу при підготовці рішень слід звертати, на удосконалення системи оплати праці та матеріального стимулювання.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.