Проте якщо ситуація насильства не досягає інтенсивності збройного конфлікту , на даній території діють не норми МГП , а міжнародне право прав людини і , звичайно ж , національні закони.
За причиною виникнення, просторово - часовими параметрами, рушійними силами , соціальною базою , формою боротьби , логікою розвитку кожен з внутрішніх конфліктів унікальний, що ускладнює їх класифікацію і вироблення методів їх вирішення.[21]
Аналіз внутрішніх збройних конфліктів дозволяє їх класифікувати за такими ознаками .
В основі першої ознаки лежить потенціал конфліктності , що включає в себе причини виникнення конфліктів . Ось, наприклад, в межах Росії внутрішні збройні конфлікти можна згрупувати в три типи.
Перший - конфлікти , які ґрунтуються на територіальних претензіях . Вони стосуються етнічних груп, які є сусідами між собою. Як правило , такі конфлікти пов'язані з наслідками політики 30 -х і 40 -х років , що порушила територіальне розселення народів. Приклад конфлікту такого типу - осетино- інгушський .
Другий тип - конфлікти , викликані вимогами виходу з Росії та повної державної самостійності. Найбільш яскравим прикладом є Чечня.
Третій - статусні конфлікти , в основі яких лежить бажання розширити адміністративно-управлінські повноваження у відповідному регіоні. Прикладом такого конфлікту може служити спроба проголошення Уральської республіки.
За просторовим параметрам внутрішні збройні конфлікти можна розділити за масштабом їх перебігу : що охоплюють території одного або кількох адміністративних районів , областей; відбуваються в межах одного суб’єкта федерації; охоплюють території двох і більше суб’єктів федерації.
За активністю дій протиборчих сторін внутрішні збройні конфлікти можуть ділитися на три групи: 1 ) високої інтенсивності , 2 ) середньої інтенсивності і 3 ) низької інтенсивності.[22]
За тривалістю внутрішні збройні конфлікти пропонується поділяти на дві групи: 1 ) швидкоплинні і 2) затяжні . Такі конфлікти можуть тривати від кількох днів до кількох місяців ( років).
У міжнародно-правовій літературі науковці пропонують різні класифікації збройних конфліктів неміжнародного характеру .
В.Г. Радецький серед внутрішні збройних конфлікти виділяє три групи:
–конфлікти між центральною владою й етнічною/релігійною групою (групами);
–між різними етнічними або релігійними групами;
–між державою/державами й неурядовою (терористичною) структурою.[23]
Д. Шиндлер розрізняє такі види неміжнародних збройних конфліктів : а) громадянську війну в класичному сенсі міжнародного права , як неміжнародний збройний конфлікт високої інтенсивності , в якому за новоствореним урядом треті держави можуть визнати статус воюючої сторони , б) неміжнародний збройний конфлікт за змістом ст. 3 загальної Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р. і в) неміжнародний збройний конфлікт за змістом Додаткового протоколу II5 .[24]
Підводячи підсумок, необхідно відзначити, що неміжнародним збройним конфліктам присвячено значно менше нормативних актів міжнародного гуманітарного права, ніж міжнародним. Проте зараз більш важливо не створювати нові документи, а домагатися суворого дотримання наявних .
Міжнародна практика, безсумнівно, розвивається в напрямку вирішення деяких проблемних питань, що стосуються визначення політико-правового статусу неміжнародних збройних конфліктів, які в наш час стали відбуватися набагато частіше, ніж міжнародні війни. Але у зв'язку з тим, що більшість країн розглядають врегулювання неміжнародних збройних конфліктів як аспект своєї внутрішньої компетенції, процес вирішення питань кваліфікації як на міжнародному, так і на внутрішньому рівні, відбувається досить повільно і обтяжливо.
2.Політико-правове закріплення вирішення внутрішніх конфліктів за участю міжнародної спільноти
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.